Па́уло Кое́льйо (порт. Paulo Coelho МФА: [ˈpau̯lu ˈkwɛʎu]  Па́улу Кве́лю; 24 серпня 1947, Ріо-де-Жанейро) — бразильський письменник, романи якого перекладено багатьма мовами світу.

Біографія

Народився в родині інженера. З дитинства мріяв стати письменником. Але в 1960-і роки в Бразилії мистецтво було заборонено військовою диктатурою. У той час слово «художник» було синонімом слів  «комуніст», «наркоман» і «ледар». Турбуючись про майбутнє сина і намагаючись захистити його від переслідувань влади, батьки відправляють 17 літнього Пауло в психіатричну клініку. Вийшовши з клініки, Коельйо стає хіпі. Він читає все без перебору 

 Потім, засновує підпільний журнал «2001», у якому обговорювалися проблеми духовності, Апокаліпсис. Крім того Пауло писав тексти анархічних пісень. Рок-гурт Raul Seixas зробив ці тексти такими популярними, що Коельо відразу стає багатим і знаменитим. Він продовжує шукати себе: працює журналістом у газеті, намагається реалізуватися в театральній режисурі і драматургії.

Але незабаром теми його віршів привернули увагу влади. Коельо звинувачують у підривній антиурядовій діяльності, за що тричі заарештовують і піддають катуванням.

Вийшовши з в'язниці, Коельо вирішує, що прийшов час зробитися розсудливим і стати нормальною людиною. Він перестає писати і робить кар'єру в CBS Records. Але в один прекрасний день його звільняють без усяких пояснень.

І тоді він вирішує відправитися подорожувати. Випадкова зустріч в Амстердамі приводить його в католицький орден RAM, створений у 1492 р. Тут Пауло навчився розуміти мову знаків. Відповідно до ритуалу шляху, орден направляє його в паломницьку подорож до Сантьяго-де-Компостелла. Подолавши 800 кілометрів легендарною стежкою прочан, Коельо описав цю подорож у своїй першій книзі «Паломництво», виданій в 1987 році. Незабаром за нею з'явилась і друга — «Алхімік», що принесла авторові світову популярність.

«Алхімік» дотепер залишається книгою, яка продавалася найуспішніше в історії Бразилії і навіть згадають у Книзі рекордів Гіннеса. У 2002 році португальський «Журнал де Летрас», авторитетне видання про місцеву літературу і літературний ринок, оголосив про те, що за кількістю проданих екземплярів «Алхімік» випередив всі інші книги, написані португальською мовою за всю історію розвитку цієї мови.

У травні 1993 року видавництво «Гарперколлінз» (США) випустило 50 000 екземплярів «Алхіміка», що перевершило початкові тиражі всіх інших бразильських книг, які коли-небудь виходили в Сполучених Штатах.

До публікації в США «Алхімік» виходив у невеликих іспанських і португальських видавництвах. В Іспанії книга не входила в список бестселерів до 1995 р.

У вересні 1993 року «Алхімік» очолив список бестселерів Австралії.

У квітні 1994 року «Алхімік» вийшов у Франції («Анн Кар'єр Едісьйон»). У пресі він одержав чудові відгуки, а читаюча публіка прийняла книгу з захопленням. Так «Алхімік» почав сходження за списком бестселерів.

З того часу кожен із шести романів Коельо, перекладених французькою мовою, очолював списки бестселерів, утримуючи позиції протягом кількох місяців. Якось навіть три романи одночасно очолювали найкращу десятку.

2. Творча історія твору

Коельо писав «Алхіміка» тільки два тижні в 1987 році. Він пояснив, що був здатний писати в такому темпі, тому що історію «вже написали в його душі». Основна історія «Алхіміка» постає в роботах інших авторів. У 1935 році Аргентинський письменник Хорхе Луїс Борхес опублікував розповідь під назвою «Історія двох мрійників», в якій двоє чоловіків мріють про скарб. З'явилася ще одна версія в перекладі Е. У. Лейна «Тисяча і одна ніч». Історія також з'явилася в творі Румі «В Багдаді, мріючи про Каїр: у Каїрі, мріючи про Багдад». Таку притчу можна знайти і в Єврейській Хасидській історії.

Отже, лише згаданий сюжетний хід «Алхіміка» — через Борхеса — сходить аж до доби Середньовіччя. А щодо сюжетної схеми пошуків чогось дуже важливого для героя десь у далеких краях, коли воно, оце «дуже важливе», лежить у героя вдома, буквально під боком, то її використовували багато письменників. Скажімо, в схожій ситуації опинявся Тільтіль, шукаючи Блакитного Птаха у найзагадковіших далеких краях, тоді як цей птах був у нього вдома (Моріс Метерлінк. «Блакитний Птах», 1908). Подібним чином мандрував Усесвітом у пошуках своєї мрії й Маленький принц (Антуан де Сент-Екзюпері. «Маленький принц», 1943). Спирання Коельйо на тексти попередньої літератури та культури наведеним прикладом не обмежується. Скажімо, опис тривалих важких мандрів, небезпечних і казкових пригод героя та його подальше повернення додому (пор. мандрівку Сантьяго до Єгипту та його повернення до Андалусії) є доволі поширеним у світовій літературі чи не від Гомерової «Одіссеї».

Перелік запозичень, ремінісценцій, алюзій у творі Коельйо можна продовжувати й продовжувати. Притча Коельйо буквально пересипана міфологічними та казковими «блискітками»: це і магічне число «3» (три монети, подаровані Сантьяго батьком, та ін.), і метаморфози та чудесні події (магічне перенесення Сантьяго з вітром у пустелі), і пророчі, неодноразово повторювані сни.

 3.Назва

Назва роману досить проста і водночас незвичайна. Алхімія — середньовічне містичне вчення, спрямоване на пошук чудодійної речовини — «філософського каменя», за допомогою якого можна було б перетворити прості метали на золото, срібло та лікувати різні хвороби.

Умберто Еко відзначав: «А назва — це завжди компас, який вказує читачеві шлях до інтерпретації тексту».

«Алхімік» — назва символічна. Алхімія, як стверджував Коельо, не обмежувалася пошуком Філософського Каменя або, як його іноді називали, «червоного лева», створенням Еліксиру Безсмертя. Один із героїв твору — Англієць — так і не зміг осягнути таємниць алхімії, тому що не розумів головного: справжній Алхімік — це той, хто збагнув Душу Світу і знайшов там призначені для себе скарби, тобто зрозумів свій шлях у житті.

4.Символи  Символіка розкривала сутність саме тієї Всесвітньої істини, про яку «забуло» людство.

• "Алхімік"- символ пошуку і знайдення істини. Це біографія письменника, завуальована філософськими роздумами,
•  сон — це дзеркальне відображення реального життя, це спосіб, за допомогою якого людина спілкувалася з Богом. Через сон Бог послав людині Знаки, розгадавши які, вона мала зрозуміти істину, згідно з якою кожна людина повинна була виконати на Землі лише одну місію: навчитися Алхімії життя. А це означало — навчитися жити в гармонії зі світом, «зрозуміти, що наші долі і вся світова історія написані однією Рукою» — Рукою Творця.
• кохання Сантьяго й Фатіми. любов дає змогу людині реалізувати себе. ( Мудра дівчина пояснює, що він повинен прямувати Своїм Шляхом, і якщо вже їм судилося зустрітися знову, то це обов’язково станеться)
• .подолання страху поразки, який висить над Сантьяго упродовж майже всієї розповіді. Сантьяго боїться втратити свої гроші, боїться загинути в битві в Аль-Фаюмі або у випадку, якщо битви не буде, боїться не знайти Свого Шляху. Але наставники Сантьяго показують, що страх походить від нерозуміння того, як улаштований світ. Хоча невдачі справді трапляються, Сантьяго знаходить в собі сили рухатися далі. Ось як він міркує про те, що станеться, якщо він перестане вірити в себе: «Я зненавиджу тих, хто знайшов свій скарб, бо я не знайшов свого».
•   Душа Світу — це ідея всезагального зв’язку, єдності в природі.
• Бог — пастир, Земля — пасовисько, а люди — вівці, що їх доглядає і охороняє Бог. Можна дорівняти пастуха Сантьяго до «божественної дитини», до «героїчної дитини», до медіатора, що з'єднує Небо, Землю, Людей і Бога, до універсального образу, до архетипу.
•  мандри та пригоди Сантьяго асоціюються із одіссеєю. Як Одіссей, чабан проходить своє магічне коло, упорядковує схему власного життя, знаходить скарби саме там, звідки розпочалася його подорож, у занехаяній напівзруйнованій церкві.

7. Сантьяго

Головним героєм твору постає Сантьяго. Він мешкає поза сучасним розрахунком часу, в усіх епохах одночасно (квиток на пароплав із Іспанії в Африку можна купити будь-коли у касі, але пастух, що вміє читати, — велике диво). Почнемо з того, що, як постмодерний образ, він — літературний колаж, він з усіх усюд. Ім'я та характер герой «позичив» у старого рибалки Хемінгуея («Старий і море»). Як Жульєн Сорель («Червоне і чорне» Стендаля), він навчався в семінарії, але прагнення пізнати світ пересилює тяжіння до Бога. За допомогою гаманця з трьома старовинними золотими, що їх батько знайшов у полі, Сантьяго стає чабаном і подорожує. Тут невимушено з'являється асоціація з трьома золотими волосинами Крихітки Цахеса (Гофмана). «Тисяча й одна ніч» — основа повісті про мандри вівчара, про що Коельо сам нагадав в останній книзі «Заїр».

Сантьяго — пастух. Хто в Біблії не був ним, не пас вівці чи то в батька, чи то в тестя? І Авель, і Авраам, і Мойсей, і цар Давид … В індійській традиції покровителем чабанів був сам Крішна, в грецькій — Аполлон, Геліос і Паріс, які, в свою чергу, самі пастухували. Божественними покровителями пастухів були Пан і Дафніс. Чабан через них пов'язаний із небом, із Богом, а через вівці — з тваринним і рослинним світом (навіть розуміє їхню мову), тому до пастуха зверталися за порадою, за ліками — травами, за прогнозом на врожай. Через відстороненість від громади та постійних мандрів на чабана часто дивилися як на характерника, чаклуна. Не забуваймо й про давню юдейську традицію: Бог — пастир, Земля — пасовисько, а люди — вівці, що їх доглядає і охороняє Бог. Можна дорівняти пастуха Сантьяго до «божественної дитини», до «героїчної дитини», до медіатора, що з'єднує Небо, Землю, Людей і Бога, до універсального образу, до архетипу.

Не залишаються помітними нашій увазі подорожі головного героя. Тут мандри та пригоди Сантьяго асоціюються із одіссеєю. Як Одіссей, чабан проходить своє магічне коло, упорядковує схему власного життя, знаходить скарби саме там, звідки розпочалася його подорож, у занехаяній напівзруйнованій церкві.

«Я завжди зможу знову стати чабаном, — подумав хлопець. — Я вмію пасти овець і ще не розучився це робити. А от нагода дійти до єгипетських Пірамід може більше не трапитись».https://uk.wikipedia.org/wiki/Пауло_Коельйо

КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ ( усно)

• 1. Що називають притчею? Пригадайте твори, з якими ви ознайомилися на уроках зарубіжної літератури, в яких використовувалися притчі або які за формою є ними. Чи можна всі ці твори назвати філософськими? Як ви ставитеся до такої літератури?

•  2. Чи можна повість «Алхімік» назвати притчею? Відповідь аргументуйте.

•  3. Знайдіть у тексті притчі, які безпосередньо не пов’язані з сюжетом твору. Яка вас вразила найбільше? Чому 

• 4.. Чого навчився і що зрозумів Сантьяго, подорожуючи до пірамід? Чи можна назвати скриню із золотом єдиною метою його подорожі? Чому? 4. Поясніть фінал повісті. Як він пов’язаний із сюжетом твору? Чи можна назвати його відкритим? А щасливим? Відповідь аргументуйте.
• 5. Як ви зрозуміли вислів «прожити свою Персональну Легенду»? Чи легко цього досягти? Кому з персонажів твору це вдалося, а кому ні?
• 6. Чи погоджуєтеся ви з твердженням Мелхиседека: «Коли ти чогось захочеш, весь Усесвіт прагнутиме допомогти тобі здійснити своє бажання»
• 7.Як ви розумієте слова Коельйо: «Людина вирушає в путь, мріючи про щось прекрасне, навіть чарівне, про те, щоб знайти невідомий скарб. А в кінці шляху вона раптом розуміє, що скарб завжди був при ній».