Переглянути  презентацію:

 

-http://www.myshared.ru/slide/1244026/

- https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/artyur-rembo.html

 

Поет - бунтівник А. Рембо був послідовним бунтівником, рішуче відмовлявся від усіх форм цивілізації. Із захватом юнак зустрів звістку про Паризьку комуну, він співчував усім, хто страждає.

 

"Прокляття райдугою" позначилося на його житті раптовим спалахом поетичної зрілості і не менш стрімким згасанням його літературної зірки: ті тридцять сім років, що судилося прожити Рембо на землі, були постійним духовним експериментом і авантюрою. Ключове слово для розуміння всього того, що відбулося з ним, - «пошук», пошук недосяжного ідеалу і невідомого.

    Гостре невдоволення собою і людьми, жага абсолюту гнали його з місця на місце і примушували вдаватися до «шаленств» (так він називав свої спроби перебудувати власну свідомість, використовуючи різноманітні дозволені і недозволені засоби). У його серці палав той самий вогонь, про який писав Бодлер у «Подорожі», заповіті всіх шукачів нових континентів і духовних світів:

 

 

Поєднання рис імпресіонізму

 й символізму 

Читати твори :http://ae-lib.org.ua/texts/rimbaud__poesie_1__ua.htm 

" Моя циганерія"

    Настроєм сп’янілої насолоди мистецтвом та анархічного бунту проти дійсності просякнуті рядки сонета Рембо «Моя циганерія». Цей імпресіоністичний твір відзначається поєднанням сонетної форми та «земного» сюжету, сповненого анархічного виклику, характерним для сонетів Артюра Рембо. Слово «циганерія» в перекладі означає «богема», людина богеми. «Моя циганерія» — справжній гімн богемі, гімн людині, яка відірвалась від суспільства й залишилася наодинці з небом і зорями.  Ліричний герой вірша — поет. Він вільний мандрівник, його не бентежать голод і холод, бо в нього є найвище щастя для поета — творити, злившись із прекрасною природою.    У перекладі Василя Стуса ліричний герой Рембо — «типовий представник» паризької богеми — більше нагадує українського бурсака. Стус свідомо орієнтується на українську національну традицію. Водночас переклад Стуса передає головне в поезії Рембо: поєднання класичної форми сонета зі зниженою лексикою та образу вірного служителя Музи («ленника») — з лахміттям волоцюги, для якого має значення тільки свобода й поетичне натхнення.    Загальний тон «Моєї циганерії» доволі оптимістичний, на відміну від інших поезій Рембо, де протистояння ліричного героя з дійсністю набуває драматичного, а подекуди й трагічного характеру.

Аналіз  твору "Голосівки"

-Тема- Твір викликав багато різних тлумачень. Чимало літераторів убачали в «Голосівках» розвиток думки Ш. Бодлера про «відповідності» між звуками, кольорами, запахами й людськими почуттями. Інші вважали, що в основі вірша — дитячі спогади А. Рембо про барвистий буквар, за яким він навчався читати. Існують також різноманітні символічні прочитання твору, таємниця якого до кінця ще не розгадана.

 

Ідея-А. Рембо стверджував, що поет є посередником між землею та небом, між буденним світом і світом вічних ідей та образів, тому завдання поезії — передати читачам своє особисте враження через дивовижні образи, символи, натяки.

 

—  жанр -сонет. (А. Рембо відкидає строгість у вибору теми сонету, стриманість форми, чіткість ритму. Його сонет побудований як низка асоціацій ліричного героя. «Голосівки» вражають читача своєю динамікою, рухливими образами й почуттями, зміною інтонації, що допомагає авторові розкрити багатогранний світ людських відчуттів, вражень, асоціацій.)

 

—  новизна твору (А. Рембо пропонує нове поетичне бачення, коли поєднуються звуки і кольори в одне ціле, душевний стан природи і людини, земне і божественне.)

 

—  особливість асоціацій ліричного героя (На перший погляд, асоціації ліричного героя досить розрізнені. Але вони пов’язані між собою відносинами контрасту: чорний — білий (духовна смерть — чистота вічного буття), червоний — зелений (пристрасть — мудрий спокій). Але поет не бачить якихось нездоланних протиріч, адже одне не існує без іншого, оскільки у світі все взаємопов’язане.)

 

 

 

У «Голосівках» поет шукав нову мову поезії. Він писав: «Я винайшов колір голосних! Я погодив форму і плин кожної приголосної і тішив себе надією за допомогою інстинктивних ритмів винайти таке поетичне слово, яке рано чи пізно буде доступне всім почуттям. Я зберігав тлумачення. Спочатку це було навчання. Я записував безгоміння ночі. Я занотовував невимовне. Я фіксував запаморочення».

 

Експерименти А. Рембо були продовжені наступними поколіннями символістів, які шукали таємничого змісту в царині звуків і дивовижних образів.



Аналіз вірша "П'яний корабель"

  Вірші поета пройняті відчуттям своєї самотності, непотрібності і зайвості у цьому світі, де панували гроші, меркантильність! стабільність. Його свавілля і відчуття відокремленості від усього світу, захват від почуття власної свободи, яка не має будь — яких обмежень, а разом із тим і страх перед стихіями самотності і волі — все це втілилось в поезії «П’яний корабель», де поет творить свій міф про світ, сповідь в образі «маленької одісєї», подорожі в пошуках самого себе. А. Рембо ототожнює себе з кораблем, який, втративши команду, із захопленням віддається стихії. Рембо створює яскраві образи природи дивовижних річок, які долає корабель, прагнучи у безкрає море. Тут, омитий хвилями, звільнившись від бридких слідів присутності людей, він, вільний і самотній, віддається морській стихії. Це почуття самого поета перед плаванням у життєвому морі.   І у зовнішньому, оповідальному плані, і в прихованому ліричному «П’яного корабля» переплітаються протилежні почуття: завзятість і тривога, захоплення безмежною волею і страх згубитися назавжди. Поетичний текст вражає зрілою майстерністю. Образи, метафори Рембо несподівані, вражаючі. Серед блискавиці і грому виникає тужне маре­во: «у мряці запашній засмучене дитя навшпинячках пускає, немов метелик той, хиткий кораблик свій». В цих рядках туга за спокоєм, за дитинством, символом чистоти і разом із тим трагічне відчуття неминучості своєї долі.

У заключних рядках злиття між кораблем і ліричним «я» поета стає повним. Поет створює свій час: дія відбувається на наших очах, а разом із тим поет уживає форми «я бачив», «я знаю», «я марив». Це чи пророцтво, чи страшне передбачення.

І я, купаючись у ваших млостях, хвилі,

Не можу більше йти в кільватері купців,

       Під оком злих мостів я пропливать не в силі,

                                                 Ані збивать пиху з вогнів і прапорів.

                                               {Переклад В. Ткаченка)

«П’яний» корабель, що заблукав, збився з курсу й гине, — достатньо очевидний символ поета, його душі, це метафоричний образ, у якому воєдино зливається зовнішнє і внутрішнє. Створюється враження, що виникає якась третя сила, якась таємниця, що не зводиться ні до корабля, ні до поета.

Рембо усвідомлював свій шляху поезії як «вічне блукання й поривання у нетрях духу». Усі прояви «загальновизнаних» норм моралі, «здорового глузду» або «доброго смаку» він сприймав як нестерпні пута, які заважають порухам його душі. Поет не міг стерпіти навіть «приручення до середовища», скрізь прагнучи бути «чужинцем», який належить «до іншоїраси». Тому поезії Рембо властиві поривання до «втечі» й «бунтарства». І йдеться тут не лише про протест проти зовнішнього світу, а перед усім про бунт проти самого себе, свого «Я» як продукту виховання, певних моральних, інтелектуальних звичок. Рембо вважав, що існування особистості у буденній реальності — це лише одна—єдина доля із багатьох можливих. Його існуюче «Я» не вичерпувало всього внутрішнього світу його душі, було лише маскою, за якою ховалися інші ірраціональні сили: «Я — це хтось інший. Якщо мідь одного разу прокидається трубою, не вона в цьому винна». Звільнити цього «іншого», вирватись із власної свідомості, дати волю уяві і почуттям, а потім зафіксува­ти — таке завдання ставив Рембо перед поезією. «П’яний корабель» — це один із варіантівпоетового «звільнення».

 Тема: Мандри душі ліричного героя в житті та у світі власної уяви . Взагалі вірш має безліч інтерпретацій, викликає у читачів різні асоціації. Одні бачать у ньому бунт проти сірої буденності, інші — аналогію з подіями Паризької комуни, треті говорять про те, що в цьому творі автор передбачив свою власну долю, четверті вбачають у ньому виклад філософсько-естетичної концепції митця. У вірші описані мандри корабля, що втратив управління і носиться безмежним океаном.

Ідея: У вірші спостерігається злиття об’єктивного і суб’єктивного першоджерел. Саме тому описані події можуть асоціюватися як з реальним життям, так і з філософським узагальненням (блукання і поривання ліричного героя у просторах духу, життя, поезії Конфлікт: зовнішній і внутрішній. Зовнішній — зіткнення ліричного героя зі стихією та буденністю, внутрішній — боротьба, що точиться в душі ліричного героя за духовне пробудження, особистий незалежний світ, мрії.

Композиція вірша. Три частини. Зав’язка — загибель команди і втрата керування кораблем, розвиток дії — уявні мандри ліричного героя в морській стихії, кульмінація — зіткнення піднесеної фантазії з буденною реальністю, розв’язка — відмова героя від прагматичного життя

Прослідкуйте етапи «пробудження» душі ліричного героя. (Вірш починається з мотиву пробудження ліричного героя. («Я вирушив туди, куди хотів давно»; «Моє пробудження благословили шквали»; «колись глухий.., я за водою плив».)

—ліричний герой

·      * Його приваблює небезпека: «Я блискавицями роздерте небо знаю, / Прибої, течії, смеркання голубі, / Світанки, збуджені, мов голубині зграї, / І те, що може лиш примаритись тобі».

·        герой під час плавання усе розмаїття світу, з його складностями і багатогранністю. Але його не лякають ні шторми, ні блискавиці, ні складнощі, пов’язані з пошуками таємного сенсу буття.

·       * Реальний світ для ліричного героя є справжньою трагедією, оскільки в ньому немає простору для польоту думок і почуттів. Вільніше він почувається у світі ірреальному.

 

 автор для зображення цих двох світів використовує   прийом контрасту: безмежний бурхливий океан і холодна й брудна калюжа, вільний «п’яний корабель» і «вутлий корабель», що його в присмерку пускає засмучене хлоп’я.Фінал відображає результат духовних та естетичних пошуків автора, який усвідомив перевагу внутрішнього життя над обмеженістю зовнішнього простору.

Символи! Образ корабля, що нарешті звільнився, символізує потяг ліричного героя до пошуку іншого світу, відмінного від звичайного, вільного у своїх фантазіях, думках, мріях
  Назва вірша теж є символічною.
Багатьох дослідників та читачів хвилює питання: «Чому корабель п’яний?» У творі неодноразово звучить мотив сп’яніння. З одного боку, це означає забуття нудної буденності, сірого життя, а з іншого — відчуття припливу нестримної фантазії та енергії. Ліричного героя п’янить розмаїття почуттів, небачені краса і таємниця ірреального світу, що відкрився в його душі. У вірші відчувається дивовижне злиття героя зі стихією, що пробуджує в ньому поетичне натхнення.

Море в поезії виступає багатозначним символом. Це і почуття, і примхлива життєва доля, і поезія.

 

У вірші є й символи-кольори: зелений колір моря, «зелена синь» морських глибин. Як відомо, у символістів ці два кольори означали надію.

Деякі дослідники називають вірш А. Рембо «П’яний корабель» поемою. Чи згодні ви з такою думкою? (Відомо, що поема як жанр поєднує в собі елементи лірики, епосу й драми. Усі ці ознаки є у творі А. Рембо.)

 

 

 

Контроль знань

 

Тестова самоперевірка

https://naurok.com.ua/test/artyur-rembo-2391.html

 

Письмово

 Анкета твору : П'яний корабель", "Голосівки"

 

 

Усно

 Виконайте завдання №1 і №2

 Завдання № 1

  1. Прочитайте вірш «Моя циганерія».
  2. Чому поезія має таку назву?
  3. На які особливості краєвиду звертає увагу ліричний герой? Який настрій вони створюють?
  4. З ким ліричний герой порівнює Природу? Яку роль вона відіграє у духовних пошуках?
  5. Які асоціації виникли у вас під час аналізу цього твору?

Завдання  № 2

 

  1. Прочитайте сонет «Голосівки».
  2. Чому, на вашу думку, саме з кольорами асоціюються у поета голосні звуки?
  3. Які асоціації навели б ви?
  4. Чому «Голосівки» називають панорамою Всесвіту?
  5. Створіть каталог літер, які є символічними для класу, особисто для кожного учня.

ВЕЛИКА МЕТА ОСВІТИ-

ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ ЗНАННЯ.

А Й ДІЇ"

Герберт Спенсер

"Світова література -

мистецтво само-

вираження

за допомогою слова "

Акутагова Рюноске


"Читають всі, але далеко не всі вміють читати"

                 Ф.Варан

"Коли з'єдналися любов

і майстерність,

можна чекати шедевра. "

Джон Рескін