Оноре́ де Бальза́к

 (фр. Honoré de Balzac; 20 травня 1799 — 18 серпня 1850) — французький романіст і драматург.

Серію романів «Людська комедія», яка зображає панораму післянаполеонової Франції, вважають його головним твором.

Бальзак і Україна[ред. | ред. код]

У 1832 р. письменник отримав листа, що надійшов з Одеси за підписом «Іноземка» з приводу його роману «Тридцятирічна жінка». Авторка послання була багата поміщиця Евеліна Ганська, власниця маєтку поблизу Бердичева. Письменник почав листування з жінкою, а згодом зустрівся з нею у Швейцарії. Ганська була вродливою вельможною жінкою. Між письменником і нею зав'язались дружні стосунки, які невдовзі переросли в справжнє кохання. Вони не могли одружитись, адже Евеліна мала чоловіка.Ганська була багатою, а Бальзак мав величезні борги,тому важко судити напевне, чому письменник так домагався руки і серця заміжньої жінки.

Венцеслав Ганський помер у 1841 р., але закоханим через різні обставини довелось чекати на вінчання ще дев'ять років. Вони зустрічались у різних містах і країнах Європи: у Швейцарії, Відні, Дрездені, Санкт-Петербурзі, а зрештою одружились у Бердичеві.

Бальзак двічі відвідував Україну: у вересні 1847-січні 1848 р. і протягом останніх місяців 1849-го до квітня 1850 року. Окрім Верхівні, маєтку Ганської, він кілька разів був у Бердичеві. Україна вразила його своїми полями і родючою землею.

«…Це пустеля, царство хлібів, ці мовчазні прерії Купера, — захоплено зазначав він. — Тут починається український чорнозем, шар чорного і тучного ґрунту завтовшки футів п'ятдесяти, а іноді навіть і більше. Його ніколи не угниють…»

Разом з Ганською Бальзак відвідав Київ і так описав його красу і велич у листі до Лори де Сюрвіль: «…Ось я і побачив цей Північний Рим, це татарське місто з трьомастами церквами, з багатствами Лаври і Святої Софії українських степів. Добре поглянути на це ще разок…».

У 1847, 1848 і 1850 роках відвідав Київ (загалом було 6 візитів письменника до Києва). Зупинявся у будинку польських магнатів Ганських на Печерську (неподалік теперішньої вулиці Липської), почав писати нарис «Лист про Київ». Бував у Контрактовому будинку на Подолі під час контрактових ярмарків.

Тривалий час жив у селі Верхівня (нині Житомирської області), в маєтку Ганських (з осені 1847 по лютий 1848 року та з осені 1848 року по квітень 1850 року).

Наприкінці вересня 1848-го, їдучи до Е. Ганської у Верхівню, чекаючи вирішення прикордонних формальностей, на 4 дні зупинився у містечку Вишнівець (нині смт Збаразького району Тернопільської області) в палаці князів Вишневецьких, де жила дочка Ганської Анна, заміжня за графом Ж. Мнішеком. Враження про Вишнівець виклав у листах до Е. Ганської в Париж, назвавши, зокрема, палац і парк на березі Горині «польським Версалем» і запропонувавши проєкти вивезення з Вишнівеччини деревини для будівництва залізниці та спорудження тут ставків, суконної фабрики.

У 1850 році одружився з Евеліною Ганською. Вінчання відбулося 2 березня^[9] в костьолі Святої Варвари міста Бердичів. На вінчанні були присутні дочка Евеліни — Анна, Густав Олізар та граф Жорж Мнішек. Вінчав житомирський прелат Віктор Ожаровський та канонік Йосип Білобоцький.

Листувався, зокрема, з начальником митниці міста Радивилів.

Помер 18 серпня 1850 року у Парижі.

У 2011 році в Бердичеві, навпроти костелу Варвари, було відкрито пам'ятник славетному письменнику. Автором погруддя став житомирський скульптор Василь Фещенко.

На честь Оноре де Бальзака названо перший український клуб Ротарі, що об'єднує франкомовних киян та іноземців, що мешкають у Києві, засідання якого проводяться французькою мовою.

Гобсек” аналіз (паспорт)

Автор – Оноре де Бальзак

Рік написання – 1830

Жанр. Повість

Літературний рід – епос

Стиль – реалізм

Тема: зображення впливу «золотого мішка» на внутрішній світ людини.

Ідея: гроші – не винні, оскільки вони тільки умовність, яку вигадали люди; важливо хто ними володіє та з якою метою використовує.

Конфлікт: почуття – розум, буржуазне суспільство – талановита особистість.

Головні герої:

Адвокат та нотаріус Дервіль – чесна і порядна людина

лихвар Гобсек – розважливий, скупий, але по-своєму справедливий.

багата віконтеса де Гранльє та її донька Камілла (закохана в Ернеста де Ресто),

Анастазі де Ресто – красива, знатна дама, дружина графа де Ресто.

граф де Ресто – знатний пан, батько сімейства, обдурений чоловік.

Ернест де Ресто – старший син графа де Ресто, спадкоємець його статків..

Максим де Трай – марнотратний гульвіса, молодий коханець графині де Ресто.

швея Фанні Мальво

Джерело: https://dovidka.biz.ua/gobsek-analiz

Образ Гобсека

Гобсек – педантичний і бездушний («людина-автомат», «людина-вексель»). Ім’я головного героя повісті Бальзака — Гобсек — не є випадковим. Воно означає те, що є сутністю героя — «живоглот», «глитай», «сухоглот», і розуміти це можна так: Гобсек поглинав, збирав золото, а золото поглинало його

Світогляд Гобсека формувалося під впливом реального життя. Його висловлювання говорять про глибину цього світосприйняття і підтверджують, що його інтелект значно переважує інтелект тодішньої аристократії.

Висвітлюючи відсталість дворянства, його обмеженість, Бальзак показує Гобсека, який тримає у своїй пам’яті цілі томи з бібліотеки. Він збагнув і основи сучасного йому громадського порядку, стверджуючи, що скрізь йде боротьба між бідняками і багатіями. Але двадцятирічні поневіряння по світу зробили його байдужим до всього, крім золота. Він втратив віру в моральні цінності. Тому Гобсек бездушний. Він упевнений, що з «усіх земних благ» є лише одне достатньо надійне – золото. А з усіх людських почуттів він визнає лише інстинкт самозбереження. З скептицизму виріс соціально-політичний нігілізм, так як Гобсек засуджує всіх тих, хто турбується за своїх близьких. Він вбачає сенс лише у боротьбі бідняків і багатіїв, упевнений, що ця боротьба нескінченна, і тому вважає, що краще бути експлуататором, чим експлуатованим.

Мова Гобсека підкреслює бідність його філософії щодо власної гідності, адже людина, здатна лише на принизливі почуття, не здатна навіть на самоповагу, не говорячи вже про повагу з боку інших людей.

Сумний і кінець Гобсека. Розповідь завершується описом його жахливої комори і страшної смерті Гобсека. Його пристрасть до грошей, його скнарість, прагнення до наживи призвели до патологічної манії все привласнювати. Багаторічна активність у збагаченні виявилась безплідною, адже залишити накопичене виявилось нікому. Навіть добру згадку оточуючих про себе він не залишив. Все людське в його натурі з’їла жадібність до збагачення. Адже протягом цілого життя він брав хабарі і розробляв нові фінансові афери.

.

Підсумовуємо!

мов скеля і устриця –Юнга на кораблі -Участь у війні за незалежність США -Зв’язки з Віктором Юзом -Глитай –«Якщо …, то його можна було б назвати атеїстом» - … мішок із золотом –…схожий на буравчик –«Небезпечне безпутство» -20 років на … - «голландець, вартий пензля Рембрандта» -«…мені навіть стало якось легше дихати…» -

– відбиття сутності ХІХ століття«Золото - ось духовна суть усього теперішнього суспільства»

Вічний образ – літературний образ, який за глибиною виходить за межі конкретного твору та зображеної в ньому історичної доби, містить у собі невичерпні можливості філософського осмислення буття.

Гобсек - скнара чи філософ?Гобсек – людина- «вексель», «автомат» чи просто прагматик, людина свого часу?