СЛОВНИКОВА РОБОТА: Історичний роман — роман, побудований на історичному сюжеті, який відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії. В історичному романі історична правда поєднується з художньою правдою, історичний факт — з художнім вимислом, справжні історичні особи — з особами вигаданими, вимисел уміщений в межі зображуваної епохи.

Тема 1. В.Скотт- засновник історичного роману

ВАЛЬТЕР СКОТТ "АЙВЕНГО"

Історія і художній вимисел у романі «Айвенго»

-------------------------------------------------------------

Вальтер Скотт (англ. Walter Scott; 15 серпня 1771, Единбург — 21 вересня 1832, Ебботсфорд, похований у Драйбурзі) — всесвітньо відомий шотландський письменник, поет, історик, збирач старожитностей, адвокат.

Для шотландців він більше ніж письменник. Відродив історичну пам'ять народу, відкрив Шотландію для решти світу і в першу чергу для Англії. Вважається основоположником жанру історичного роману. Мав великий вплив на європейський романтизм, феноменальну пам'ять.

СЛОВНИКОВА РОБОТА: Історичний роман — роман, побудований на історичному сюжеті, який відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії. В історичному романі історична правда поєднується з художньою правдою, історичний факт — з художнім вимислом, справжні історичні особи — з особами вигаданими, вимисел уміщений в межі зображуваної епохи.

РОБОТА З ПІДРУЧНИКОМ. ст. 68

Своєрідність історичних романів В.Скотта

Художній простір - місце, де відбуваються події

Художній час - фабульний час ( послідовність подій)

Доба: Середньовіччя

Події: ХІІ ст., - Англія завершує феодальні відносини, закріпачення селянства..

- Вторгнення норманів ( скандинавські племена,що здійснювали набіги на європейські країни)

Дія роману: повернення короля Річарда І к.(ХІІ)- 1194 р., боротьба проти брата Джона

ДОВІДКА

Історична обстановка роману
Нормани завоювали близько 150 років тому споконвічні землі саксів всього в одній битві. Дія роману відбувається в XII столітті на тлі боротьби двох братів за трон. Це законний король Річард I і його брат Джон, який, по суті, хоче узурпувати владу в королівстві. Династія Плантагенетів цілком утвердилася на острові і витіснила її корінних жителів на гірші землі. Саксонська знать мріє повернути собі колишнє положення. І країна опиняється в трьох протиборчих таборах. Така розстановка сил на початку роману, де головним повинен бути образ Айвенго, створений уявою письменника. Зав`язка роману починається з повернення Айвенго на батьківщину, де він не знає, що його чекає.

ТЕМА 2.

ІСТОРИЧНИЙ КОЛОРИТ РОМАНУ, ПАСПОРТ ТВОРУ

РОБОТА З таблицею ст. 68

1.факти - к.ХІІ ст

вигадка: - сюжет

2. Герої / реальні:

- Річард І ( 1157- 1199) англ. король з 1189 р.., учасник Третьогохрест. походу ( 1189- 1192)

був жорстоки і грубим, а романі ідеалізовано

- принц Джон ( 1167- 1216) англійський король з 1199 р. ( "Безземельний) Хитрий, підступний

-- Робін із Локсі

вигадані: Айвенго, Бріан де Буагільбер,( зіткнення дві моралі лицарства)

3. Конфлікти:

- історичні ( боротьба між саксами та норманами)

- соціальні

-національні

- моральні

4. Мова.Побут. Відпочинок

ТЕМА 3

ЗІТКНЕННЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ ІЗ ЖОРСТОКІСТЮ І ПІДСТУПНІСТЮ

На сторінках роману триває вічна боротьба добра і зла. , справедливості й підступності. Письменник викриває вади й недоліки людей. Закликає боротися проти зла., якому протиставлено у творі вічні цінності, втілені в його героях.

Седрік Сакс

Господар замку, багата впливова людина. Батько Уілфреда Айвенго. Він патріот до мозку кісток, відданий традиціям і законам своєї країни. Ситуація в Англії засмучує його, він живе минулим. Погано розбирається в людях, надто довірливий і недалекоглядний. Суворий, строгий батько. Багатий землевласник, що має владу та повагу в суспільстві. Переконується у вірності свого сина, прощає його та приймає у сім’ю.

Леді Ровена

Вихованка Седріка. Вона дуже красива: каштанове волосся, блакитні очі, струнка фігура. Седрік мріє, щоб Ательстан одружився на Ровені. Між Ровеною та сином Седріка Айвенго з’явилася щира прихильність, за це батько виганяє сина та позбавляє його спадщини. Серце Ровени віддано Айвенго, вона трепетно вислуховує гостей замку, чекаючи звістки від нього. Впізнавши Айвенго на турнірі, Ровена розуміє, що буде з ним будь-що-будь. Так і відбувається.

Ісаак з Йорка

Єврей розумний, багатий, дуже дорожить своєю дочкою. Вона — найголовніше його багатство. Проситься до замку Седріка, куди його впускають завдяки гостинності господаря. Гість Седріка, обурений присутністю єврея, дає вказівку напасти на того, коли він вийде з замку. Таємничий паломник рятує його, за що єврей допомагає йому потрапити до турніру.

Ребекка

Дочка багатого єврея, красива молода дівчина. Присутня на турнірі разом з батьком. Вони відвезли пораненого Айвенго з собою після турніру. Дбають і виходжують його. Ребекка розуміє, що Айвенго любить Ровену, але продовжує доглядати та лікувати його. Вона вивчилася лікуванню в однієї жінки (чаклунки Міріам), яка любила її, як матір. Пізніше, заточена до Темплстоу, чекає вироку магістра-фанатика, який бажає спалити її на вогнищі як відьму. Заступитися за Ребекку нікому, але в останню хвилину з’являється Айвенго, який ще не оправився від ран. Дивом він перемагає в поєдинку з Буаґільбером. Той вмирає від розриву серця.

Локслі

Бере участь в турнірі зі стрільби, виграє. Відмовляється йти на службу до принца Джона. Він вірний королю Річарду. Бореться разом з Чорним лицарем, рятує Сакса, Айвенго та інших, заточених у замку. Після зізнається королю Річарду, що він Робін Гуд — король Шервудських лісів, і запевняє його в своїй відданості.

Чорний лицар

Було відомо, що король-лицар знаходиться у полоні в австрійського герцога. Насправді ж він в образі Чорного лицаря прибув на турнір. Перемагає Фрон де Бефана та Адельстана, рятує Айвенго. Бувши інкогніто, дізнається про обставини, про тих, хто його зрадив. Зібравши відданих наближених, з’являється у свого брата Джона (зрадника) та прощає його, на диво всім. Дуже вправний воїн, кращий серед всіх. Особисто бере участь у долі простих людей, справедливий і добрий.

Бріан де Буаґільбер

Лицар ордена тамплієрів, його вважають жорстоким і марнославним, попри сміливість і славу воїна. Бере участь у турнірі, перемагає, але в останні хвилини йому кидає виклик невідомий (Айвенго). Він скидає лицаря з коня та той вважається переможеним. Закохується в Ребекку, хоче домогтися її. Гине в поєдинку з Айвенго.

Другорядні герої

Гурд (свинопас) і Вамба (блазень)

Слуги Седріка. Попри те, що господар ставиться до них часом зневажливо, не завжди справедливо, вони допомагають, беруть участь у порятунку Седріка та його сім’ї. Ризикують життям нарівні з лицарями. Сміливі й спритні, багато в чому розумніше та далекоглядніше самого Сакса.

Аналіз роману «Айвенго» Тема твору: розповідь про подвиги Айвенго, Ричарда на тлі ворожнечі норманів і саксів.

Проблеми: боротьба за незалежність, владу, об’єднання країни, кохання, честі, зради, віри, вірності. Конфлікти: політичний, національний, релігійний.

Ідея твору: пам’ятати і вивчати історичне минуле, намагатися уникнути помилок, які мали серйозний вплив на подальший розвиток країни.

Елементи сюжету роману “Айвенго”

1. Зав’язка – зустріч героїв: пріора Еймера, Бріана де Буагільбера, Ісаака, Айвенго, переодягненого пілігримом, в будинку Седріка Сакса

2. Розвиток подій – а) турнір в Ашбі; б)саксонці у полоні норманів у замку Фрон де Бефа; в) штурм замку Фрон де Бефа Локслі(Робін Гуд) та Чорним лицарем (Річард Левине Серце); г) суд над Ревеккою

3. Кульмінація – поєдинок між Айвенго та Буагільбером

4. Розв’язка – смерть Буагільбера, повернення престолу Річарду, одруження Айвенго та Ровени
Джерело: https://dovidka.biz.ua/ayvengo-analiz/

ДОМАШНЯ РОБОТА

Айвенго і Бріан де Буагільбер: порівняльна характеристика

Айвенго і Бріан де Буагільбер – образи лицарів, що протиставлені один одному у творі. Обидва вони сміливі воїни, але в романі вони виступають як суперники й вороги.

Айвенго описаний автором як майже iдеальний романтичний герой, уособлення усіх чеснот лицарства. Айвенго – благородний молодий лицар, син саксонського дворянина Седріка Сакса. Брав участь у III хрестового поході, є сподвижником другом короля Річарда Левове Серце. Айвенго дуже вірний – і своєму коханню (не погодився зрадити свою любов, за що батько його вигнав і позбавив спадщини), і королю (Айвенго, вступивши до його війська, віддано служив йому). Навіть у важких ситуаціях, Айвенго не зраджує короля, кохану, друзів.

Айвенго вражає нас своєю людяністю, що для його суворому времені було нетиповим навіть для лицаря. Айвенго допомагає єврею Ісааку, не дозволяє злодіям пограбувати іновірця. Не оговтавшись після ран, ризикує своїм життям заради Ребеки. Айвенго – благородний: під час поєдинку він не скористався слабкістю суперника. Айвенго прагне до перемоги, але перемоги у чесному бою.

Образ Бріана де Буагільбера у романі дуже яскравий і набагато складніший за образ Айвенго. Образ Буагільбера дуже суперечливий, тому герой вийшов яскравим і живим. Хоча храмовник Буагільбера є негативним персонажем твору, у нього є не тільки негативні риси.

Буагільбер – сувора, тверда людина, часто буває і грубим, і жорстоким. Потім, коли закохується в Ревеку, він розкривається як дуже пристрасна людина. У його душі іде запекла внутрiшня боротьба. Бріан де Буагільбера готовий заради своєï пристрастi вiдмовитися вiд свого iменi, титулу, знеславити себе. Під час турнiру, на якому вирiшується, чи буде жити Ревека, вiн вмирає вiд переживань.

Буагільбер – суперечлива натура. Ревека говорить йому: “У тебе сильна душа; іноді в ній спалахують благородні і великі пориви. Але вона – як занедбаний сад, що належить недбайливому господареві: бур`яни розрослися в ній і заглушили здорові паростки”.

Чи знаєте ви, кого називали лицарями? Звичайно, сміливих, мужніх, відважних людей, котрі готові були у будь-який момент прийти на допомогу всім, хто потерпає.

ТЕМА 4.

УТІЛЕННЯ В ОБРАЗІ АЙВЕНГО КОДЕКСУ ЛИЦАРЯ

Лицарство — це символ Середньовіччя, один з головних його символів, і пояснювати це не потрібно. Лицарство — це, насамперед, кіннота. Лицар — це професійний кінний воїн: і іспанський та італійський кабальєро, і французький шевальє, трошки інше походження цього терміну в англійській та німецькій мовах, але скрізь лицар — це, перш за все, професійний кінний воїн.

Лицарська культура Сам образ середньовіччя часто асоціюється з колоритною фігурою лицаря в латах. Лицарі — професійні воїни — являли собою корпорацію, членів якої об'єднували спосіб життя, етичні цінності, особові ідеали.

Лицарська культура виробляється в феодальному середовищі. Сам стан феодалів був неоднорідним. Нечисленну еліту феодального класу утворювали найбільші землевласники — носії гучних титулів. Ці найбільш родовиті і благородні лицарі були на чолі своїх дружин, часом справжніх армій. Лицарі рангом нижче служили в цих дружинах зі своїми загонами, які з'являлись на перший поклик пана. На нижніх рівнях лицарської ієрархії стояли безземельні лицарі, все надбання яких перебувало у військовій виручці і зброї. Багато з них мандрували, примикаючи до загонів тих або інших ватажків, стаючи найманцями, а нерідко і просто займалися грабунком.

Лицарська культура

Згідно з поширеними в лицарському середовищі уявленнями, справжній лицар повинен був походити з хорошого роду. Поважаючий себе лицар посилався для підтвердження свого благородного походження на гіллясте генеалогічне дерево, мав родовий герб і родовий девіз. Приналежність до стану передавалася у спадок, в окремих випадках у лицарі посвячували за виняткові військові подвиги. Суворість правил стала порушуватися в процесі розвитку міст — цей привілей стали все частіше купувати. У різних країнах існували схожі системи виховання лицарів. Хлопчика вчили верховій їзді, володінню зброєю — насамперед мечем і списом, а також боротьбі і плаванню. Він ставав пажем, потім зброєносцем при лицарі. Лише після цього юнак удостоювався честі пройти через обряд посвячення в лицарі. Існувала і спеціальна література, присвячена лицарським «мистецтвам». Майбутнього лицаря навчали, крім іншого, і прийомам полювання. Воно вважалося другим після війни заняттям, гідним лицаря.

ЛИЦАРСЬКИЙ КОДЕКС ЧЕСТІ- створ хмарку слів

“Колись, у давні дні, як ще лицар сміливий сидів на коні…” – це був чудовий образ, як у сталь закутий вершник над’їжджав зеленими лісами у своїй блискучій зброї, з щитом і ратищем, маючи пір’ям, виграваючи своїм баским бойовим конем…
Лицарство – тобто лицарський орден – було засноване яких 1500 років тому в Англії королем Артуром. Їхнім патроном був св. Юрій.
Лицарський закон наказував так:
1. Будь завжди приготований, завжди при зброї, крім хіба нічного відпочинку.
2. До чого б ти не брався, прагни здобути честь і добре ім’я – своєю чесністю.
3. Обороняй убогих і немічних.
4. Допомагай тим, що самі оборонитися не можуть.
5. Не роби нічого такого, що завдає комусь шкоди чи зневаги.
6. Будь готовий обороняти свою батьківщину.
7. Охотніше працюй за честь, ніж за зиск.
8. Ніколи не ламай своєї обіцянки.
9. Честь батьківщини борони своїм життям.
10.бути вірним своєму сеньйору 11.Краще чесно помри, ніж маєш ганебно жити.

“Айвенго” характеристика головного героя

Вільфрел Айвенго — головний герой твору.

1. Походження героя. (Айвенго належав до шанованого старовинного роду саксів. Його батько — Седрік Сакс — представник тієї частини знаті, яка не бажає коритися норманам і мріє про відродження своєї незалежності.)

2. Володіння зброєю, хоробрість, спритність — риси справжнього лицаря (Незважаючи на те, що Айвенго дуже молодий, ніхто з лицарів не зумів перевершити його у мистецтві володіння зброєю. Він бере участь у всіх лицарських турнірах, відстоюючи честь і справедливість. На турнірі під Ашбою він, коли лицарі-норманн майже стали переможцями, з’являється із девізом “Позбавлений спадку” і перемагає в смертельному бою найсильнішого з норманів — гордовитого храмовника Бріана де Буагільбера.).

3. Вірність королю Річарду. (Повернувшись після хрестового походу, він вірно служить королю Річарду, який у цей час повернувся до Англії, захищає честь короля і його хоробрих воїнів.)

4. Чесність і шляхетність. (Айвенго попереджає про небезпеку Ісаака, з яким хотів розправитися храмовник, допомагає вийти із замку й дістатися до безпечного місця. Для Айвенго не має значення та обставина, що Ісаак — єврей, хоча, за тогочасними переконаннями, християнину не личило піклуватися про життя «нащадка зневаженого народу».)

5. Здатність на сильне кохання. (Айвенго усім серцем покохав вихованку Седріка — леді Ровену. Його почуття не остудило навіть те, що його батько, маючи намір одружити Ровену з Ательстаном Коїгтисбурзьким, позбавив Айвенго спадщини й вигнав із дому. Перемігши на турнірі під Ашбою, лицар Позбавлений Спадку обирає королевою турніру леді Ровену. Зрештою сила кохання перемагає: старий Седрік дарував синові прощення, і згодом Айвенго з коханою Ровеною одружуються)

6. Готовність допомогти людям у біді. (Ребекку, дочку Ісаака, несправедливо звинуватили в чаклунстві і, за законами того часу, мали спалити на вогнищі. Шляхетний Айвенго, пам’ятаючи, як дівчина доглядала за ним, коли він був тяжко поранений, поспішає на турнір захистити її честь і мечем довести її невинність.)

В образі Айвенго втілено найкращі лицарські чесноти. Автор створив портрет ідеального лицаря, врода якого поєднується з розумом і шляхетністю, а відвага — з умінням битися. Він доблесний, некористолюбний, вірний своїй коханій і своєму королю.

ВИСНОВОК – АЙВЕНГО ідеальний лицар. Відданий своєму королю, обов’язку і вірі. Шляхетний та справедливий, захисник слабких та знедолених, хоробрий та милосердний, вдячний, здатний на глибоке та сильне почуття. В ньому втілені ті риси характеру, які В. Скотт найбільше цінував і хотів бачити у людях, що його оточували.

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ

ТЕМА 5

Ровена та Ребекка порівняльна характеристика

1. Походження героїнь та їхня соціальна приналежність. (Ровена — онука короля; Ребекка — донька єврея-лихваря.)

2. Віросповідання героїнь. (Ровена — католичка; Ребекка — іудейка.)

3. На лицарському турнірі. (Ровена — королева турніру; Ребекка — звичайна гостя.)

4. Роль Ровени і Ребекки у житті Айвенго. (Ровена і Ребекка кохають Айвенго. Але роль Ребекки більш дієва: вона рятує юнака, лікує його.)

5. Перебування у полоні. (Обидві героїні поводять себе гідно.)

6. Подальша доля героїнь. (Ровена одружилася з Айвенго. Ребекка стала черницею.)

Портрет Ровени

Леді Ровена була донькою чоловіка, що уславив себе мудрістю, відвагою, благородством. Дівчина походила з королівського роду. Ровена була наділена мудрістю й обачливістю, виваженістю вчинків та рішень, надзвичайно високим уявленням про особисту та національну честь та гідність.

Опис Ровени: Ровена мала прегарну жіночу фігуру і була висока, але не аж така висока, щоб це падало в очі. Лице вона мала біле-пребіле, проте довершена форма голови і шляхетні риси обличчя не допускали до думки про безбарвність, часом поєднану з вродою занадто білолицих блондинок. Ясні блакитні очі під витончено темними бровами, що надавали виразистості чолу, були неначе спроможні й запалювати, і власкавлювати, і наказувати, і благати. Хоча до такого обличчя більше пасував лагідний вираз, та в цю хвилину свідомість природженої вищості та вияви загальної пошани додавали молодій саксонці величавості, яка ще підкреслювала дароване їй природою. Пишні світло-русяві коси, як видно хвилясті від природи, були ще зі за смаком завиті в чарівні кучерики. Оздоблені самоцвітиками, вони не були заплетені: так тоді було заведено у жінок шляхетного походження, вільно народжених. На шиї вона мала золотий ланцюжок із невеличкою золотою ж таки ладанкою. На оголених руках блищали браслети. Поверх шовкової сукні кольору морської води накинена була ще одна, простора, довга, аж до землі, з дуже широкими рукавами, що ледь прикривали лікті. Ця друга сукня з тонкої-претонкої вовни була малиново-червона. До її коміра був пришитий перетканий золотом шовковий серпанок, який можна було до своєї вподоби накидати або іспанським маніром на обличчя й викот сукні, або на плечі.

Риси характеру Ровени: красива, знає собі ціну, не пихата, має почуття власної гідності, добра, розумна, вміє себе поводити у товаристві.

Портрет Ребекки

Ребека, дочка єврейського народу. Вона може посперечатися в питаннях дотримання кодексу честі з кращими представниками саксонської знаті і не жартома викликати на поєдинок представників чоловічої статі, які поступаються їй стійкістю, вірністю, непорушністю переконань.

Опис Ребекки: Ребека могла б з честю витримати порівняння з відомими англійськими красунями. Вона була напрочуд гарної статури, і східний одяг ще більше прикрашав її. Жовтий шовковий тюрбан підходив до засмаглого відтінку її шкіри; очі блищали, тонкі брови вигинались гордою дугою, білі зуби виблискували, як перли, а густі чорні коси розсипались по грудях і плечах, прикритих довгою накидкою із пурпурного персидського шовку з витканими по ньому квітами різноманітних відтінків, що кріпилася багатьма золотими застібками, прикрашеними коштовними каменями, – все разом створювало таке дивне враження, що Ребека могла конкурувати з будь-ким із найгарніших дівчат, що сиділи навкруги. Її плаття було застібнуте на запонки із перлів, три верхні запонки були розстібнуті, тому що день був спекотний, і на відкритій шиї було добре видно дуже дороге діамантове кольє з підвісками; страусине перо, прикріплене до тюрбана, також кидалось у вічі, і хоча дами, що сиділи на верхній галереї з презирством дивилися на прекрасну єврейку, потай вони заздрили її красі і багатству.

Риси характеру Ребекки: щирість і готовність до самопожертви, мужність і витримка, уміння вірити та сподіватися на краще.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/rovena-ta-rebekka-porivnyalna-harakteristika