ТЕМА: ДЕТЕКТИВ ЯК ЖАНР ЛІТЕРАТУРИ

Закони класичного інтелектуального детективу:

• сюжет побудований навколо злочину; • у центрі — інтелектуальний процес пошуку істини; • дія відбувалася у дуже обмеженому просторі; • головний герой — єдиний, хто міг досягти успіху, який був ніби запрограмованим; • жертва — «об'єкт роботи нишпорки»; • детектива цікавили найменші подробиці; • читач мав можливість стежити за розвитком думки слідчого; • відсутність рухів та емоцій; • інтерес почуттів сконцентрований на таємниці, а не на трагедії людей; • злочин мав бути обов'язково розкритий за допомогою логічних умовиводів, а не випадковості, чи немотивованого зізнання; • монотонність оповіді, довгі розповіді героїв про різні дрібниці.

СЛОВНИКОВА РОБОТА

Нове́ла (італ. novella, від лат. novellus — новітній) — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.Персонажами новели є особистості, зазвичай, цілком сформовані, що потрапили в незвичайні життєві обставини. Автор у новелі концентрує увагу на змалюванні їхнього внутрішнього світу, переживань і настроїв. Сюжет новели простий, надзвичайно динамічний, має ситуаційну чи психологічну несподіванку.

Оповіда́ння— невеликий прозовий твір, сюжет якого ґрунтується на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажа.

Оповідання дуже близьке до новели. Іноді новелу вважають різновидом оповідання. Відрізняється оповідання від новели виразнішою композицією, наявністю описів, роздумів, відступів. Конфлікт в оповіданні, якщо й є, то не такий гострий, як у новелі. Розповідь в оповіданні часто ведеться від особи оповідача.

Оповідач ─ образ, який може бути в епічних і ліро-епічних творах. Він спостерігає і оцінює події збоку, як чуже життя. Це свого роду посередник між автором і героями. Його позиція може збігатися з авторською або не збігатися. Він має можливість порівнювати різні оцінки і погляди. Оповідач виступає у формі першої особи.

Розповідач ─ образ, який  може бути в епічному творі. Як правило, розповідач і є автором, і персонажем твору. Розповідач може бути далеким від автора або виразником авторських ідей. Він може бути спостерігачем, співучасником подій, суддею. Автор може не називати розповідача, але, читаючи твір, можна уявити стать, вік, соціальне становище розповідача.

Поняття «точка зору».Використання особи розповідача дає можливість представити таку точку зору, яка відрізняється від авторської. Оповідач є особою, яка знає про всіх, а розповідач знайомить нас із тим, що він бачить, або з тим, що з ним відбувалося.

ПІДСУМОК:

Детектив(англ. todetect — розкривати, знаходити) — це один із різновидів пригодницької літератури, в  якому описуються події, пов’язані з  процесом розслідування і   розкриття якогось злочину.

Детектив має свою композицію:

—  зав’язка — інформація про злочин;

—  розвиток дії — процес розслідування;

—  розв’язка — простежуються дії детектива після того, як особа злочинця

встановлена;

—  реконструкція злочину.

ТЕМА:  Э́дгар А́ллан По

"ЗОЛОТИЙ ЖУК"

Різновиди та особливості оповідань Е. По

АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Сюжет “Золотий жук”

Нащадок старовинного аристократичного роду Вільям Легран, переслідуваний невдачами і банкрутством, біжить з Нового Орлеана і оселяється на пустельному острівці Салівон поблизу атлантичного узбережжя зі своєю собакою — ньюфаундлендом і старим слугою Джупітером. Одного разу під час прогулянки було знайдено «золотого» жука, якого вони загорнули у шматок знайденого поблизу пергаменту. Прийшовши додому, Легран зовсім випадково виявляє на пергаменті зображення черепа, намальоване прихованими чорнилом, які проявилися від дії тепла — каміна в будинку Леграна. Розпитуючи про подробиці, Оповідач зауважує, що Легран сприймає цю знахідку як щасливе знамення. Слуга Джупітер був дуже схвильований поведінкою «масса Вілла», вважаючи, що золотий жук вкусив його в голову й хазяїн збожеволів. Та й дійсно, Легран поводився більше, ніж дивно: він бігав удень і вночі, шепочучи якісь слова, малюючи дивні знаки, лазив у гори. Через якийсь час Оповідач отримує від Леграна записку з проханням відвідати його з якоїсь важливої справи. Інтонація листа змушує Оповідача поквапитися, і він того ж дня опиняться у друга. Легран очікує його з нетерпінням і пропонує всім відразу відправитися в дорогу — на материк, у гори — в кінці експедиції вони зрозуміють, що він має на увазі. Мандрівники довго йшли, знайшли тюльпанове дерево. Джупітер заліз на нього, прибитий до суку череп і отримує вказівку пропустити золотого жука на шнурі крізь ліву очну ямку. Забивши кілочок туди, де опустився жук, Легран, скосивши траву, наказав копати під деревом. Через деякий час виявляється, що негр переплутав очниці і їхні зусилля виявилися марними. Легран переміряє все заново і вони відновлюють розкопки. Їх працю перериває відчайдушний гавкіт ньюфаундленда. Собака рветься в яму і знаходить два скелети. Через кілька секунд компаньйони виявляють скриню, в якій знаходиться справжній скарб — купи золота і дорогоцінного каміння. Подолавши насилу зворотний шлях, бачачи, що друг згорає від цікавості, Легран розповідає, що привело його до знахідки і розгадки шифру, який дозволив знайти скарби.

Елементи сюжету

1. Легран на острові Салівен (експозиція).

 2. Розповідь про жука (зав'язка).

 3. «Хвороба» Леграна (розвиток дії).

4. Експедиція в гори (кульмінація).

5. Хід думок Леграна (розв'язка). 

Характеристика образів           

Оповідач — розумний, гарний товариш, співчутливий, азартний

Джупітер — вірний та відданий хазяїнові, наївний, не дуже розумний, турботливий, інколи аж занадто.

Ланцюжок міркувань Леграна: Знахідка на узбережжі → Малюнок → Дослідження пергаменту (вогонь — череп — кіт — тепла вода — сковорідка — криптограма) → Розшифрування криптограми → Легенда про Кідда → Нічна подорож → Піратський скарб.

Отже, Легран знайшов жука – Джупітер загорнув його в пергамент – оповідач і Легран піднесли пергамент до вогню – на пергаменті з’явилося спочатку зображення черепа – потім – кота – Легран промив пергамент теплою водою- поклав його на сковорідку – з’явилася криптограма.

 ВИСНОВОК

“Золотий жук” ознаки детективу

• наявність таємниці, пов’язаної із злочином (чи справді є якісь скарби сховані піратом, 
• таємничі обставини за яких пірат Кідд вбив своїх спільників)
• головний герой – детектив-непрофесіонал Легран (відлюдник-натураліст), наявність друга і помічника сищика; (поруч з Ленграном є друг-оповідач); детально описано думки головного героя; серію доказів читач отримує одночасно із головним героєм; передбачуваність фіналу.
• В кінці Легран детально пояснює як він розшифрував криптограму та знайшов місце скарбу.

Я тоді ще більше нагрів пергамент над вогнем, але ніяких знаків не проступило. Тоді я подумав, чи не заважає, часом, бруд, і вирішив обмити пергамент теплою водою. Потому поклав його на сковороду, донизу тим боком, що із черепом, а сковороду поставив на жарівницю з деревним вугіллям. За кілька хвилин, коли сковорода добре прогрілась, я взяв пергамент і на превелику свою радість побачив розташовані вряд так начебто цифри. Я знов поклав пергамент на сковороду і зачекав ще з хвилину. Коли я зняв сковороду з вогню і взяв пергамент, запис проступив повністю — ось зараз ви й самі побачите.

Із цими словами Легран нагрів пергамент і дав мені. Поміж черепом та котом видніли такі знаки, незграбно виведені червоним чорнилом:

5 3?? = 3 0 5 ) ) 6 *; 4 8 2 6 ) 4? § ) ) 4? ); 8 0 6 *; 4 8 = 8 || 6 0 ) ) 8 5;;

8 *;:? * 8 = 8 3 ( 8 8 ) 5 * =; 4 6 (; 8 8 * 9 6 *?; 8 ) *? (; 4 8 5 ); 5 * = 2:

*? (; 4 9 5 6 * 2 ( 5 * — 4 ) 8 || 8 *; 4 0 6 9 2 8 5 ); ) 6 = 8 ) 4??; 1 (? 9;

4 8 0 8 1; 8: 8? 1; 4 8 = 8 5; 4) 4 8 5 = 5 2 8 8 0 6 * 8 1 (? 9; 4 8; ( 8 8;

4 (?? 3 4; 4 8 ) 4?; 1 6 1;: 1 8 8;??; (…)

Легран докладно описує, як розшифрував напис. Почавши з визначення частотності вживання знаків у криптограмі й зіставивши її з частотністю вживання літер в англійській мові, він здійснив чималу роботу, у результаті якої склав такий текст: «Добре скло в єпископовім заїзді на чортовім сідалі — двадцять один градус і тринадцять мінут — північ-північ-схід — головний сук сьома гілляка східний бік — стріляй з лівого ока мертвої голови — пряма лінія від дерева через постріл на п’ятдесят футів». Відтак можна було продовжити пошуки.

«Заїзд» виявився нагромадженням диких урвищ та скель, найвища з яких стояла трохи осторонь і скидалася на штучну споруду. Я видерся на вершечок цієї скелі й зупинився, не знаючи, що ж робити далі. Коли я так роздумував, погляд мій упав на вузький прискалок на східному узбіччі скелі, десь так за ярд нижче від вершини.

Цей прискалок виступав наперед дюймів на вісімнадцять і був не більш як фут завширшки, а заглибина в скелі саме понад ним робила його трохи подібним до крісла з увігнутою спинкою, що були модні за наших прадідів. Я здогадався, що це і є «чортове сідало», згадане в криптограмі; тепер таємниця була неначебто розв’язана.

«Добре скло», ясна річ, означало не що інше, як підзорну трубу — моряки бо часто вживають слово «скло» в такому значенні. Отже, тут, як я відразу збагнув, треба було вдатися до підзорної труби, до того ж дивитися в неї з точно визначеної позиції. А «двадцять один градус і тринадцять мінут» та «північ північ схід» означали, безперечно, спрямування труби. Страшенно збуджений своїми відкриттями, я поспішив додому, озброївся підзорною трубою й повернувся на скелю. (…)

Піднісши трубу під кутом десь так у двадцять один градус, став обережно водити нею вгору вниз, аж поки увагу мою привернув круглий отвір чи то просвіт у листі величезного дерева, що вдалині підносилося над усіма своїми сусідами. Посеред того просвіту я помітив білу цятку, але що воно таке, спершу не міг розгледіти. Відрегулювавши фокус труби, я глянув ще раз і побачив, що то людський череп. Відкриття це так піднесло мене на дусі, що й уся загадка видалась розгаданою. Адже ясно було, що слова «головний сук сьома гілляка східний бік» могли означати лише розташування черепа на дереві, а вказівка «стріляй з лівого ока мертвої голови» також дозволяла тільки одне тлумачення, коли йшлося про пошук захованого скарбу. Я міркував так: якщо опустити до землі кулю, пропущену крізь лівий очний отвір черепа, і провести пряму лінію від найближчої точки стовбура через «постріл» (тобто місце, куди впала куля) далі на п’ятдесят футів, то саме там і буде місце, де ймовірно закопано скарб.

— Ваш хід думок, — зауважив я, — здається напрочуд ясним, простим і переконливим, дарма що здогади трохи й химерні. (…)

— Гадаю, цю химерію із черепом, щоб кулю неодмінно пропустити крізь очницю черепа, навіяв Кідові піратський прапор. Кідові не бракувало поетичної уяви, коли він зробив так, щоб шлях до його скарбу вказувала ця зловісна емблема.

— Можливо; хоч я схильний думати, що в даному разі тверезий глузд заважив не менше, ніж поетична уява. Невелика річ, щоб її побачити із «чортового сідала», повинна бути біла, а щодо білини ніщо не зрівняється з людським черепом: від усяких негод він тільки білішає. (…)

— Ага, розумію. Тепер лишається тільки ще одне з’ясувати. Оці скелети, що в ямі, — звідки вони могли взятися?

— Про це я знаю не більше за вас. Можливе, одначе, лиш одне правдоподібне пояснення — хоча й страшно уявити собі таку нелюдську жорстокість. Звісна річ,

Кідові — якщо це справді Кід заховав скарб, у чому я не маю сумніву, — Кідові хтось мусив допомагати в цій роботі. А коли основну частину роботи було виконано, він, мабуть, вирішив, що усунути зайвих свідків не завадить. Два три удари кайлом, коли його помічники ще поралися в ямі, — і було вже по всьому. А проте, може, тих ударів знадобилося десяток, хтозна…

50 цікавих фактів про Едгара Аллана По 

1. Великий американський письменник Едгар Аллан По вніс неймовірно величезний внесок у розвиток літератури.

Завдяки йому на світ з’явилися цілі нові жанри, незважаючи на те, що здебільшого творив у жанрі романтизму.

2. Впізнаваний «фірмовий стиль» цього письменника забезпечив йому гучний успіх.

3. Його книги читають у різних країнах, і багато з них отримали статус культових творів.

4. Свої перші твори він підписував псевдонімом «Бостонец».

5. Едгар По народився в родині акторів, які на час гастролей залишили дитини на піклування діда. Його дід був учасником громадянської війни в Америці.

6. Коли Едгару виповнився рік, його батько кинув сім’ю, і більше про нього нічого не відомо. Незабаром від хвороби померла і мати хлопчика, залишивши майбутнього письменника, його брата і сестру сиротами.

7. Дворічного Едгара Аллана По взяла до себе сім’я багатого торговця, давно мріяла про власну дитину. Його сестра зростала по сусідству в іншій родині, а брата виховали родичі з іншого міста.

8. У школі він успішно вивчав французьку та грецьку мови, а також латинську. Вже тоді Едгар читав Цезаря, Овідія і Вергілія в оригіналі.

9. По здобув вищу освіту у вузі, заснованому Джефферсоном. Навчання було дорогим – близько 350 доларів в рік, тому однокурсниками Едгара були тільки діти з багатих сімей.

10. Сімнадцятирічний По вивчав у вузі класичну філологію та сучасні мови.

11. У вузі Едгар Аллан По почав пити і захопився азартними іграми. До кінця навчального року він накопичив боргів на 2,5 тисячі доларів, з яких 2000 доларів програв у карти.

12. Його прийомний батько зі скандалом погодився оплатити лише десяту частину цієї суми, і, незважаючи на успіхи в навчанні, був змушений покинути університет.

13. Через рік після історії з відходом з університету Едгар По вже перебував у такому відчайдушно безвихідному становищі, що вирішив піти в армію. Він додав собі 4 роки і сказав, що йому вже 22 і його ім’я — Едгар. А. Перрі.

14. В армії він відслужив два роки (писарем при штабі) і отримав звання головного сержанта артилерійського полку. Пізніше він пішов з армії і вступив до військової академії Вест-Пойнт.

15. Військова кар’єра начебто складалася успішно, але після серйозної сварки з опікуном і з ним остаточного розриву Едгар По вирішив піти з академії і зробив так, щоб його відрахували. Його судили військовим судом за грубе порушення службових обов’язків та ігнорування наказів, і звільнили зі служби.

16. Першими літературними дослідами Едгара По були вірші. Ймовірно, багато хто з них він написав ще до університету, але достеменно це невідомо.

17. Але першою публікацією Едгара Аллана По був збірник віршів під назвою «Тамерлан та інші вірші». Книжка складалася з 40 сторінок. Всього було надруковано 50 примірників.

18. Збірок «Тамерлан та інші вірші» до нашого часу дожили всього 12 екземплярів першого видання, і сьогодні вони володіють винятковою цінністю. В 2009 році один такий екземпляр був проданий на аукціоні «Крістіс» в Нью-Йорку за рекордні 662 500 доларів. Напевно, Едгара По це б сподобалося.

19. Адже протягом усього життя письменник намагався забезпечити своє існування однієї лише літературною діяльністю. З-за цього у нього завжди були проблеми з грошима.

20. Вірш «Ворон» зробило його відомим, але не зробив багатим. За нього він отримав лише 9 доларів. Едгар По розповідав, що це був виклик самому собі — написати вірш з 100 рядків, яке легко можна було б прочитати на одному диханні.

21.Спочатку він збирався писати не про ворона, а про папугу, але потім зрозумів, що папуга не підходить. Опубліковано цей вірш було в 1845 році і за одну ніч зробив Едгара По-справжньому відомим.

22. За 80 років до появи теорії про утворення Всесвіту в результаті Великого вибуху Едгар Аллан По припустив те ж саме у своєму вірші «Еврика».

23. Більша частина творчості По — розповіді, причому, «страшні» і містичні розповіді.

24. У нього були ще вірші, а також кілька п’єс і повістей.

25. Роман він написав лише один — «Повість про пригоди Артура Гордона Піма».

З ДРУЖИНОЮ ВІРДЖИНІЄЮ

26. Коли Едгару було 27 років, він одружився на своїй двоюрідній сестрі, Вірджинії Клем, якій через два місяці повинно було виповнитися 14 років. За сьогоднішніми мірками це може виглядати досить нестандартно, але в той час було в порядку речей, так як дівчаток в середньому видавали заміж років у п’ятнадцять.

27. Деякі біографи вважають, що протягом перших двох років шлюбу пара вела себе більше як брат і сестра, ніж чоловік і дружина. Але одне можна стверджувати точно: їх відносини були справжньою любов’ю. На жаль, Вірджинії було всього 24 роки, коли вона померла від туберкульозу після довгих років боротьби з ним.

28. Дослідники творчості письменника стверджують, що життєві обставини зіграли вирішальну роль у становленні Едгара Аллана По як автора.

29. Едгар По багато писав про трагедію, горе і розбите серце — і все це на власному досвіді.

30. Почалося з того, що в ранньому дитинстві він втратив спочатку батька (той пішов із сім’ї), потім матір, яка померла від туберкульозу. Едгара взяла на виховання та піклування багата родина Джона Аллана — вони дали хлопцеві своє прізвище в якості другого, але офіційно так його не усиновили. Коли Едгару виповнилося 20 років, виростила його Френсіс Аллан теж померла. А через два роки помер його старший брат.

31. Едгар Аллан По був одним із перших письменників із США, зробили в своїй творчості упор на новели. За двадцятирічну літературну кар’єру він написав одну п’єсу, по 2 поеми і повісті, десяток есе, півсотні віршів і близько 70 оповідань.

32. Багато вважають, що вірш «Ворон» — це головне твір Едгара По, але сам він так не вважав.

33. Своїм справжнім шедевром він вважав вірш у прозі «Еврика», але сьогодні про нього мало хто знає.

34. А в цьому вірші, написаному в 1848 році, містяться дивовижні передбачення. Про те, що Всесвіт виник в результаті єдиної події, яка дала початок всім частинкам, і про те, що вона могла постійно розширюватися. Треба розуміти, що ця ідея стала науковою теорією лише в 1927 році — через 80 років після того, як було створено це віршоване космологічне передбачення.

35. Едгар Аллан По був одним з небагатьох письменників-американців, чия популярність в Європі значно перевершувала славу в рідній країні.

36. «Повість про пригоди Артура Гордона Піма» — єдиний закінчений роман Едгара По. Більшість його робіт — короткі розповіді. Роман оповідає про моряків, потерпілих корабельну аварію і вимушених вбити і з’їсти одного з членів команди, людини по імені Річард Паркер.

37. Книга не отримала великого визнання і навіть сам називав її «дуже дурною книжкою». Але через 46 років після виходу цієї книги сталася схожа історія: корабель вирушив у плавання з Англії до Австралії, по дорозі затонув, а команда опинилася посеред океану в рятувальній шлюпці. І щоб вижити, вони вирішили вбити і з’їсти одного з своїх товаришів, і його звали Річард Паркер.

38. Детективний твір «Вбивство на вулиці Морг» авторства По поклало початок детективному жанрі в тому вигляді, в якому ми його знаємо.

39. Едгар По є родоначальником сучасної форми детектива, але і психологічної прози. Його творіння також вплинули на формування наукової фантастики.

40. Жюль Верн і Говард Лавкрафт називали Едгара Аллана По родоначальником кількох нових літературних жанрів.

41. Алкоголізм супроводжував Едгара Аллана По протягом всієї його дорослому житті.

42. Образ цієї людини зазвичай малюють у похмурих і трагічних тонах — життя його не балувала, нещастя сипалися одне за іншим, що і призвело до смерті в 40 років.

МОГИЛА ЕДГАРА ПО

43. Таємниця, що оточує його передчасну кончину. За тиждень до того, як Едгар По був знайдений на вулицях Балтімора, він виїхав з Вірджинії, щоб відправитися в Нью-Йорк. Йому треба було владнати справи перед новим одруженням (після смерті дружини він вирішив одружитися на подруги дитинства). Едгара Аллана По знайшли на вулиці в коматозному стані 3 жовтня 1849 року і відвезли в лікарню. Однак допомогти йому вже не вдалося, і він помер, через 4 дні, не приходячи в свідомість. І ніхто так і не дізнався, які події передували цій трагедії. Але коли його знайшли, він був просто на себе не схожий — брудний, оброслий, з неживим згаслим поглядом. Одяг на ньому був явно не його, а чиясь чужа — старе пальто, все в плямах, поношені черевики, старий солом’яний капелюх. На це було не схоже, адже він завжди ретельно стежив за зовнішнім виглядом. До речі, і багажу при ньому не було. Точна причина смерті письменника досі невідома, і, ймовірно, ніколи не буде відома.

44. Письменник був похований своїми кузенами на наступний день після смерті, що для того часу було надто поспішно. Похорони відбувалися у холодний вітряний день і зайняли менше трьох хвилин. Священик навіть не прочитав проповідь. Один з родичів присутніх на похороні, сказав: «Я не мав з ним нічого спільного за його життя і не хочу мати з ним нічого спільного після його смерті». На похороні літератора було лише сім чоловік, включаючи священика і могильників.

45. Навіть після смерті Едгара По продовжували переслідувати невдачі: його некролог склав давній суперник по роботі, відчуваючи неприязнь до письменника. І цей некролог був довгим, зневажливим і відверто наклепницькою. Починався він так: «Едгар По мертвий. Він помер позавчора в Балтіморі. Звістка це вразить багатьох, але мало кого засмутить». Написаний він, до речі, був під псевдонімом. У некролозі Едгар По представлений як божевільний алкаш, розпусник і наркоман. Практично весь цей текст був брехнею. Сьогодні точно відомо, що наркоманом письменник не був.

46. Едгар По був спочатку похований без надгробного каменя і на задвірках кладовища. На могилі не було нічого, крім кам’яної плити з цифрою 80. Через 24 роки після смерті, в 1873 році, один поет відвідав могилу і був обурений її плачевним станом. Він написав про це в газету і почав збір коштів для перепоховання письменника. У 1875 році провели перепоховання, перенісши могилу ближче до фасаду церкви, і встановили надгробний камінь, на якому зображений ворон. Могила Едгара Аллана По перебуває на кладовищі Westminster Hall and Burying Ground на території Юридичного коледжу Університету Меріленда.

47. Ліззі Дотен була американською поетесою, борцем за права жінок і медіумом. Жила вона в 19 столітті. У 1863 році Ліззі Дотен видала збірку віршів під назвою «Вірші від духовного світу» і недвозначно дала зрозуміти, що кілька творів написані під «прямим впливом духа» таких письменників, як Вільям Шекспір і Едгар Аллан По.

48. Непроста особисте життя, постійна бідність і похмурий, за спогадами сучасників, характер наклали свій відбиток на творчість Едгара Аллана По. Воно справді унікально, але при цьому воно буквально пронизане чимось невловимо похмурим.

49. За життя Едгар Аллан По отримав мало визнання. А після смерті він став легендою і залишається нею донині.

БУДИНОК-МУЗЕЙ ЕДГАРА ПО В РІЧМОНДІ

50. Єдиний музей Едгара Аллана По розташований в США, штат Вірджинія, місто Річмонд. Хоча в будівлі, де розташований музей, По ніколи не жив, тут зібрані речі, які оточували його при житті — меблі (навіть його дитяче ліжко і піаніно його сестри), рукописи, колекція його творів — в тому числі перші та рідкісні видання, такі як поетичну збірку «Тамерлан та інші вірші», наприклад.