Дже́ймс О́лдрідж (англ. Harold Edward James Aldridge; 10 липня 1918, Вайт-Гіллс, Австралія — 23 лютого 2015, Лондон, Велика Британія) — австралійський письменник і громадський діяч, автор понад 30 книг
Джеймс Олдрідж народився 10 липня 1918|1918 року в містечку Вайт-Гіллз (передмістя Бендіго) штату Вікторія. Зростав у великій багатодітній сім'ї (Джеймс був наймолодшою, п'ятою, дитиною в родині). Батько Олдриджа, який був редактором місцевої газети, вплинув на майбутнього письменника. У 14 років Джеймс працював розсильним та допомагав батькові редагувати статті у газеті. У середині 1920-х сім'я переїжджає до Свон-Гіллу. 1938 року переїхав до Англії, у Лондон. У роки Другої світової війни працював військовим кореспондентом на Близькому Сході.
1945 року отримує премію Джона Ллевелліна. 1953 року отримує Золоту медаль Світової ради миру. Письменник довго жив у Каїрі, якому присвятив книгу «Каїр. Біографія міста» (1969).
1971 року став членом журі 7-го Московського міжнародного кінофестивалю. Олдрідж отримав Ленінську премію миру «За зміцнення миру між народами» (1972). Того року він отримав Золоту медаль із журналістики від Міжнародної організації журналістів.
“Останній дюйм” значення назви оповідання.
Останній дюйм це не тільки міра довжини, яка найважливіша при посадці літака але й відстань, що розділяла батька й сина, відстань їхнього непорозуміння. На щастя, Бен і Деві зуміли з честю пройти випробування, що випали на їхню долю, і не тільки залишились живі, а й подолали отой найважчий останній дюйм, що наблизив їх один до одного
Автор – Джеймс Олдрідж
Рік написання – 1957
Жанр. Оповідання
Тема. Батько та син ціною надзвичайних випробувань у екстремальних умовах знаходять шлях до серця один одного. Головна думка твору – необхідність боротьби «до останнього дюйма», а також подолання «останнього дюйма», що розділяє людей.
Проблематика “Останній дюйм”: проблеми стосунків між батьками і дітьми, боротьби з труднощами, що трапляються у житті, уміння їх долати
Сюжет “Останній дюйм”. Батько й син, які не відчувають спорідненості душ, вирушають невеличким літаком на пустельний острів Аравії. Батько змушений заробляти кінозйомкою акул. Заняття це вельми небезпечне. Під час зйомки він зазнає тяжкого поранення. Ціною неймовірних зусиль батько й син дістаються до Каїра. Спільна мета – вижити! – зближує їх. Їхні стосунки теплішають, вони починають розуміти один одного.
«Останній дюйм» композиція
–Експозиція. Події, які передували польоту до Акулової бухти.
–Зав’язка. Бен змушений взяти десятилітнього сина з собою. їхня відчуженість. –Розвиток дії. Політ до бухти, підготовка до робіт зі зйомкою, спуск під воду, очікування сином батька, поранення Бена.
–Кульмінація. Неймовірні зусилля, які докладаються і батьком, і сином для того, щоб вижити.
–Розв’язка. Успішне приземлення на аеродромі Каїра. Початок нових, справді родинних стосунків.
“Останній дюйм” герої
Батько: 43 роки, льотчик, розлучився з дружиною. Його цікавить тільки робота, він їде на підводні зйомки акул. Часу на сім’ю та сина у нього не вистачає. З сином занадто суворий, різкий, навіть байдужий.
Мати: тужила за рідною домівкою, ненавиділа місця проживання, апатична, черства, плаксива, покинула сімю, не цікавилася сином. Джоана – молода жінка, яка думає насамперед про власний комфорт, не хоче піклуватися про сім’ю.
Деві: 10 років, пізня, небажана дитина, не потрібний батькам, самотній. Його проблемами ніхто не цікавиться
Рід занять, вчинки,
почуття
БАТЬКО:43 роки.
Льотчик високого класу, який закінчив польоти в Канаді. Він, щоб підтримати сім’ю, наймається в компанію по пошуку нафти. Але вона припинила свої пошуки, і Бен, сумний і стривожений, знову шукає
роботу. І він зайнявся небезпечною справою – підводною зйомкою акул. «Отак вiн i залишився з порожнiми руками, коли не брати до уваги байдужу дружину, якiй вiн не був потрiбен, та десятирiчного
сина»
мати:Ненавиділа канадське поселення, де вони мешкали, тужила за рідною Новою Англією. Її охопила апатія, яка дедалі зростала. Зрештою покинула сім’ю і виїхала до Англії, де “почала жити так, як їй подобалось”.
син;10 років, пізня дитина, вже не бажана. Самотній. Відчуває, що батькам не потрібний.
Ставлення до сина
БАТЬКО.“Десь у глибині душі Бен розумів, що хлопчик чужий їм обом”. Був з ним “різкий і небагатослівний”. Під час одного з дуже рідких нападів великодушності Бен спробував навчити хлопчика керувати літаком, і хоча син виявився дуже тямущим і швидко засвоїв головні правила, “кожний окрик батька доводив його до сліз…”
МАТИ..… мати ним
не цікавиться…” “… поки що вона не виявляла ніякої зацікавленості, хоча з того часу, як вона поїхала додому, пройшло три місяці
Джерело: https://dovidka.biz.ua/ostanniy-dyuym-analiz/
поміркуй!
“Останній дюйм”
про що твір?
43-річному Бену, льотчику з великим
досвідом, через вік все складніше знайти роботу. Кілька років він працював в Єгипті, літаючи над пустельним узбережжям з геологами, проте розвідувальні роботи були припинені. Потім він знімав
підводний світ Червоного моря для телекомпанії, але тепер отримав останнє замовлення на зйомки акул. Бен відправляється на “Остера” в пустельний куточок на березі моря, взявши з собою 10-річного
сина Деві. Дружина Бена давно виїхала в США, а сина він вирішив залишити на кілька місяців у себе, щоб потоваришувати з ним – раніше через постійні розїзди чоловік доводилося мало спілкуватися з
хлопчиком. У далекій Акулячій бухті Бен посадив літак і, приготувавши акваланг і кіноапарат, опустився під воду. Йому вдалося зробити кадри орляка, після чого Бен виліз на сушу і взяв спеціально
захоплену з собою кінську ногу, яку він вирішив використовувати як приманку для акул. Він знову спустився під воду, встановив ногу на коралі і зняв появу акул, що почали роздирати м’ясо.
Однак одна акула помітила Бена і напала на нього, сильно покусала його руки і поранила ноги. Ледве живий, Бен дивом вибирається на поверхню, де йому надає допомогу Деві. Бен втратив багато крові
і постійно втрачає свідомість, так що тепер тільки від Деві залежить, чи зможуть вони повернутися в Каїр. Ситуація ускладнена й тим, що про їх місцезнаходження ніхто не знає. Починає дути хамсин,
і видимість погіршується. Деві вдається затягти Бена в кабіну і підняти літак в повітря, керуючись порадами батька і своїми колишніми спостереженнями за тим, як той кермує. Бен часто втрачає
свідомість, так що Деві доводиться приймати багато рішень самостійно. Хлопчику все ж вдається долетіти до Каїра і посадити літак. Бен виживає, хоча втрачає одну руку. Він вирішує, що після
повернення додому йому знадобиться ще довгий час, щоб по-справжньому зблизитися з сином, якого він досі погано знає, щоб подолати той «останній дюйм, який розділяє всіх і
вся».