Поглиблення понять

Словникова робота

·        Розповідачем називається дійова особа, яка виступає у творі і як суб'єкт, і як об'єкт (безпосередній або опосередкований) розповіді, тобто як герой, що є учасником або має безпосереднє відношення до тих подій, про які він розповідає.( 1 тип: Розповідач — головний герой твору. 2 тип: Розповідач — побічний герой твору). На відміну від першого типу розповідь ведеться не „зсередини” зображуваного, а немовби збоку).

Розповыдач — літературна постать, котра, як правило, є водночас автором і персонажем (Рудий Панько у "Вечорах на хуторі коло Диканьки"). 

·        Оповідач — різновид літературного суб'єкта, особа, вимислена автором, від її імені в художньому творі автор оповідає про події та людей.

Від розповідача відрізняється граматичною формою вияву — Оповыдач  провадить оповідь від першої особи .

·        Рома́н (фр. roman — «романський») — найпоширеніший у XVIII–XX століттях; великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.

Як літературний термін слово «роман» використав у XVI ст. англійський літературознавець Джордж Патенхем у праці «Мистецтво англійської поезії» (1589). Спочатку словом «роман» називали будь-які віршові твори, написані романською, а не латиною. Згодом так починають називати прозові твори зі специфічною тематикою — любовною. Про це згадує вже в XVII ст. французький дослідник П'єр-Даніель Юе і говорить, що це історії «для задоволення та повчання»

·        Повість — літературний прозовий твір 📃середньої форми, довший за оповідання, але коротший за роман, під відповідною назвою поширений у слов'янських мовах та країнах.

До 1950-х років, його відповідник у міжнародному літературознавстві був термін short novel' (тобто, дослівно — короткий роман). Після 1950-х його вживають найчастіше як аналог терміна західної літературної традиції novella^[1][2]. За сучасними стандартами, аналог повісті novella зазвичай містить від 17 000 до 40 000 слів.^[3].

·        Фе́нтезі , англ. fantasy — фантазія) — літературний жанр фантастичної літератури, дія якого відбувається у вигаданому світі, де чудеса і вигадка нашого світу є реальністю^.

Магія й інші надприродні явища не обов'язково повинні бути головними елементами сюжету, теми чи місця дії, проте в будь-якому випадку вони присутні у творі як частина картини світу. Багато історій цього жанру відбуваються у вигаданих світах, де чари є звичною справою. Як правило, від наукової фантастики і літератури жахів фентезі відрізняється відсутністю (псевдо)-наукових та макабричних тем, хоча усі три жанри мають багато спільного.

У популярній культурі переважає умовно середньовічна форма жанру фентезі, особливо після всесвітнього успіху трилогії «Володар Перснів» Дж. Р. Р. Толкіна. Проте в ширшому, вульгарному розмовному значенні фентезійний жанр включає в себе твори багатьох письменників, художників, кінорежисерів і музикантів — починаючи від стародавніх міфів та легенд і закінчуючи сучасними творами, популярними серед широкого загалу.

Важливим джерелом для фентезі є казки і легенди, наприклад, про те, як Добриня Микитич рятував Забаву Путятівну від змія Горинича.

Знамениту «Чорнильну трилогію» із задоволенням читають навіть дорослі. Перша книжка збірки «Чорнильне серце» розповідає про дванадцятирічну Мегі та її батька Мортимера, якого дівчинка називає Мо. Він заробляє на життя тим, що «лікує» книжки, працює палітурником. Тож Мегі від самого народження оточують стоси найрізноманітніших книжок, які не вміщаються в будинку. Вона спить разом із ними, читає їх під час їжі та на уроках. Вони її найкращі друзі після тата, звичайно. Дівчинка просто не встигає затоваришувати із дітьми свого віку, бо мусить часто переїжджати з місця на місце. «Я уявляла це, немов афішу до фільму: дівчинка, яка дивиться за вікно і бачить там незнайомця», – згадує Функе епізод, якому судилося перерости в трилогію.

 ТЕМА 2

ОБРАЗ МЕГІ-ДІВЧИНКА, ЯКА ЛЮБИТЬ ЧИТАТИ

 Рік написання – 2003

Жанр – роман

Ідея-  утверджується значення культури, книжки, без яких неможливий розвиток особистості та світу загалом.

Провідна тема роману «Чорнильне серце» – жага до читання. У книзі утверджується магія слова й привабливість читання.

Проблематика - Окрім традиційного казкового сюжету про боротьбу добра і зла, у творі порушується багато актуальних моральних проблем: дружба і любов, стосунки батьків і дітей, прощення і відповідальність за свої дії.

Незважаючи на те, що події роману відбуваються в наш час, у творі жодного разу не згадується про комп’ютер і про телевізор. Усе відбувається довкола шарудіння книжкових сторінок.

Сюжет- Один із головних героїв "Чорнильного серця" - палітурник Мортімер, скорочено - Мо. Він володіє незвичайним даром: викликати з книжок у реальний світ персонажів і речі. 

 Одного разу, вкладаючись спати, Мегі побачила за вікном незнайомця. Вона розповіла про нього батькові, і Мо з великою неохотою впустив чоловіка. З підслуханої розмови дівчинка мало що зрозуміла. Чому незнайомець, якого батько називав дивним ім’ям Вогнерукий, звертається до її батька «Чарівновустий»? Про яку книжку вони говорять? І від кого її ховають? Вже наступного ранку Мо спакував валізи та вирушив із Мегі й Вогнеруким до родички, захопивши із собою книжку, до якої батько дівчинці не дозволив навіть близько підходити.

"""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""

Отож, із книжкових історій до реального світу потрапляють кілька злих істот, серед яких - лиходій Капрікорн.Капрікорн і його прибічники хочуть назавжди лишитися в реальному світі. Для цього їм потрібно знищити всі примірники книжки, з якої їх вичитали. Мо та його 12-річна дочка Мегі тікають від лиходіїв. Вони знаходять притулок у родички, колекціонерки книжок Елінор, і переживають багато пригод.

У якийсь момент Меггі дізнається, що успадкувала талант батька: вона теж може "вичитувати" книжкових персонажів у реальний світ. Феноліо - автор книжки, яку має прочитати вголос Меггі, - переписує історію й допомагає Меггі, Мо та Елінор перемогти лиходіїв.

характеристика  інших  героїв твору:

Тереза: Дружина Мортімера, мати Меггі і племінниця Елінор. Вона зникла в книзі, коли Мортімер вперше вичитав Капрікорна, Басту і Сажерука.

Капрікорн (Козеріг): Ще один персонаж, який також був зачитаний з книги Мортімера. Козеріг – дуже високий, виснажений чоловік, блідий, як пергамент, з короткими щетинистими волоссям і дуже блідими яскравими очима. Він є головним антагоністом в першій книзі. Він піклується лише про себе. Капрікорну припав до душі наш світ, і він вирішив знищити всі екземпляри книги зі своєю історією, крім одного, який ретельно охороняється, щоб ніхто не зміг послати його назад, але щоб сам він міг змусити Мо, або кого-небудь іншого з таким же даром, вичитати йому його давнього друга – страшну Тінь, здатного лише вбивати

Елінор: бібліофілка, самітнця, яка пишається своєю колекцією книг. Спочатку вона дещо грубо відноситься до Меггі, побоюючись, що Меггі погубить її книги, але незабаром розуміє, що Меггі любить книги так само, як і вона. Елінор дає також притулок в своєму саду і всяким магічним істотам, які вийшли з книги – феям, кобольд, скляним человічкам …

Баста – права рука Козерога і відданий йому, як вірна собака. Він любить свій ніж і дуже забобонний. Його теж вичитав Мо.

Феноліо: автор книги «Чорнильне серце». Він старий і повністю зачарований створеними персонажами.

Мортола (Сорока): є кращою слугою і таємноюю матір’ю Козерога. Вона вичитана з Чорнильного серця Тінь: У книзі з’являється тільки тоді, коли Козеріг викликає її.

Тінь зроблена з попелу всіх істот, спалених Козерогом.

Вогнерукий – його називають також Вогняним Танцюристом. Не по своїй волі він прожив десять років у нашому світі, куди вичитав його Мо. На обличчі у нього три довгих шрами, залишених ножем Басти. Сажерук ходить всюди зі своєю ручною куницею по імені Гвін. В кінці «Чорнильне серце» Вогнерукий краде у Мо книгу, з якої він родом і в яку відчайдушно намагається повернутися. Заради цього він навіть зв’язується зі своїм старим ворогом – Капрікорном і зраджує Мо і Меггі. Крім того, він довгі роки приховувала від Мо, де знаходиться його зникла дружина, і ні слова не сказав Терезі про Меггі і Мо – в помсту за те, чого позбавив його голос Мо. У чорнильному світі у нього є дружина, красуня колишня комедіантка, яка залишила кочове життя – Роксана і дочка Бріанна.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/chornilne-sertse-golovni-geroyi/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

 САМОСТІЙНА РОБОТА

Які почуття викликав текст?

- Які епізоди тексту найбільше захопили? Чим?

- Хто з героїв викликав у вас симпатію, а хто - антипатію? Чому?

Дослідження жанрової специфіки твору

- Пригадайте, які ознаки притаманні творам фентезійної літератури.

- З якими творами жанру фентезі ви вже знайомі?

- Чим вас приваблюють подібні тексти?

 У чому полягає незвичайність світу, в якому ми опинилися?

- Чому у творі ми не побачили жодної сцени з комп’‎ютерами та інтернетом?

- Поміркуйте, чому авторка «оживила» світ Книги?

- Як світ Книги впливає на реальний світ у творі?

- Поміркуйте, чому Корнелія Функе велике значення приділяє епіграфам до кожного розділу? З яких творів ці епіграфи увійшли в «Чорнильне серце»?

- Виразно прочитайте слова Корнелії Функе, узяті за епіграф до даного уроку. Який важливий сенс закладений у цих словах?

- - Що дає читання вам?

 ТЕМА 3.

ПОЄДНАННЯ УЯВНОГО І РЄАЛЬНОГО У ТВОРІ

«Роль художніх світів твору в долях героїв»