Р.Бернс, Г.Гейне Вірші про кохання

ВІРШІ ЗАРУБІЖНИХ ПОЕТІВ ПРО ДРУЖБУ ТА КОХАННЯ

Ро́берт Бе́рнз (також Бе́рнс; англ. Robert Burns; 25 січня 1759, Алловей, Графство Ер — 21 липня 1796) — шотландський поет напрямку романтизму. Серед його найвідоміших творів — вірш «Чесна бідність» (1795).

Українські митці про творчість Бернза

Творчість Бернза високо оцінювали Тарас Шевченко (називав його «поетом народнім і великим»), Іван Франко (проводив паралель між Шевченком і Бернзом), Леся Українка (радила братові Михайлові включити твори до антології найкращих зразків світової поезії українською мовою), Павло Грабовський (у листах до І. Франка із заслання писав, що пісні Бернза «щиро народолюбні…»). Українською мовою твори поета з'явилися у 70-х рр. XIX століття — у перекладах І. Франка, П. Грабовського та інших. Пізніше твори Бернза перекладали В. Мисик, М. Лукаш, С. Голованівський, В. Колодій тощо. Микола Бажан написав вірш «Спомин про Бернса».

Вшанування

П'ятифунтова банкнота із зображенням

за матеріалами Вікіпедіїпам'ятника Роберту Бернзу

У 2007 році, Банк Шотландії випустив банкноти, присвячені Шотландії. На зворотній стороні банкноти номіналом 5 фунтів стерлінгів зображено пам'ятник Роберту Бернзу та міст Brig O'Doon біля села Алловей в Ерширі.

За матеріалами Вікіпедії

Дитинство

Народився 1759 р. у сім'ї фермера Вільяма Бернза. Роберт та його брат Гілберт два роки ходили до школи. У 1765 році батько взяв у оренду ферму Маунт Оліфант, і Роберт з 10 років наймитував як дорослий працівник, недоїдав і перенапружував серце. Він читав, що потрапляло під руку, — від копійчаних брошур до Шекспіра і Джона Мільтона. Попри те, що у школі він чув лише англійську мову, від «старої обслуги і з тих же брошур призвичаївся до мови шотландських балад, пісень і казок».
З переїздом У 1777 році батько перебрався до ферми Лохли біля Тарболтона, й у Роберта почалося нове життя. У Тарболтоні знайшов собі компанію до душі і незабаром став верховодою.
У 1780 році Бернз та друзі організували веселий Клуб холостяків, Після смерті батько помер, і за ті гроші, що лишилися після нього, Роберт і Гілберт перевезли сім'ю до ферми Мосгіл біля Мохліна.

Початок творчої кар'єри та стрімкий зліт

Роберт почав нотувати у зошит свої юнацькі вірші та досить пишномовну прозу.

На початку 1788 Бернз відкрив собі поезію Роберта Ферґюсона . Він розвинув традиції Ферґюсона, особливо у жанрі афористичної епіграми. До 1785 року Бернз уже надбав популярність як автор яскравих дружніх послань, драматичних монологів і сатир.

У 1785 році Бернз полюбив Джин Армор (роки життя — 1765–1834), дочку мохлінського підрядника Дж. Армора. Бернз видав їй письмове «зобов'язання» — документ, по шотландському праву, який засвідчував фактичний, хоч і незаконний шлюб. Проте репутація у Бернза була такою поганою, що Армор порвав «зобов'язання» у квітні 1786 і відмовився взяти поета в зяті.
Після такого приниження Бернз вирішив емігрувати на Ямайку. Неправда, що він видав свої вірші, щоб заробити грошей на дорогу, — думка про це видання прийшла до нього пізніше. Слава прийшла до Бернза майже відразу. Знатні добродії розкрили йому двері своїх маєтків. Армор відмовився від позову, від Бетті Пейтон відкупилися 20 фунтами. 3 вересня 1786 Джин народила двійню.

Шанували у світському суспіьлстві. Йому були підвладні «Каледонські мисливці», члени впливового клубу для обраних; на зборах Великої масонської ложі Шотландії його проголосили «Бардом Каледонії». Единбурзьке видання віршів (вийшло 21 квітня 1787) зібрало понад три тисячі передплатників і дало Бернзові приблизно 500 фунтів.

Перед від'їздом з Единбурга у травні Бернз познайомився з Джеймсом Джонсоном, напівписьменним гравером і фанатичним любителем шотландської музики, який незадовго перед цим видав перший випуск «Шотландського музичного музеума» (англ. The Scots Musical Museum). З осені 1787 на все життя Бернз фактично й був редактором цієї книжки: збирав тексти й мелодії, доповнював збережені уривки строфами свого авторства, втрачені чи непристойні тексти замінював своїми.

Роберт Бернс «Моя Любов»

Поезія кохання шотландського поета Р. Бернса зачаровує щирістю, мелодійністю та простодушністю. У його віршах ідеться про почуття звичайної людини, яка сумує, радіє, страждає і вірить у щастя.

Почуттям ліричного героя немає меж “Яка краса твоя безмежна, така й любов моя”, він упевнений, що кохатиме вічно «поки всі висохнуть моря», «розтопиться граніт», «поки не западеться світ».

Сам Бернс сприймав кохання як надзвичайно важливе джерело натхнення: «Безперечно, існує безпосередній зв’язок між любов’ю, музикою і віршами, — стверджував митець. — Любов — це світлий дар Природи. Можу сказати про себе, що я ніколи не мав жодної думки чи схильності стати поетом, доки не закохався. А тоді рима і мелодія стали… голосом мого серця».

САМОСТІЙНА РОБОТА. ПАСПОРТ ТВОРУ

Автор – Роберт Бернс

Рік написання – 1794.

Цев вірш Бернс присвятив своїй дружині.

Тема – кохання та його значення в житті людини.

Головна думка – життєрадісна віра у всепереможну силу кохання

Художні засоби:

гіпербола – посхнуть усі моря, потануть брили скал, згасне сонця пал

епітети – рожевий квіт, веселий спів, весінньому саду, єдиная моя, пишна рожа, весняних днів, краса безмежна;

метафори – «моя любов — рожевий квіт», «моя любов — веселий спів»,

звертання – Єдиная моя!

повтори – моя любов.

Символ кохання у вірші – троянда, серце.

Історія написання вірша «Моя Любов»

У своїх віршах він поетизував образ гарної дівчини (bonnie lass). Але за життя Р. Бернса шотландські красуні насміхалися над ним і чекали, коли ж співець дівочої краси зустріне справжнє кохання.

Це трапилося 1785 р., коли Р. Бернс познайомився з Джин Армор. Вони поклялись одне одному у вірності. За давнім каледонським звичаєм вони підписали шлюбний контракт, у якому перед Богом навіки оголосили себе чоловіком і дружиною. На шляху до щастя подружжю довелося багато й виснажливо працювати, пережити скруту й розлуку. Однак вони таки зуміли зберегти найважливіше — своє кохання.

Багатий батько Джин не дав дозволу на шлюб і почав судове переслідування молодого поета. А Р. Бернс був бідним, тому мусив тривалий час переховуватися.

Потрапивши до м. Единбурга, поет опублікував свої вірші, які пізніше ввійшли до його зібрання творів. Так він здобув популярність. А кохання жило в його серці. У 1788 р. він узяв офіційний шлюб із Джин Армор. До речі, першим слухачем його творів була саме вона.

Поезію «Моя любов — рожевий квіт…», як і багато інших ліричних віршів, Бернс присвятив дружині — жінці, яка стала його долею. Цей твір випромінює життєрадісну віру у всепереможну силу справжнього кохання.

Вірш «A Red, Red Rose» уперше з’явився в 1794 р. в журналі «Scots Songs», виданий за сприяння популяризатора шотландських пісень П. Урбані, з яким певний час співпрацював Р. Бернс. Поет щиро вірив у те, що шотландська пісня не повинна загубитися в минулому. У передмові до твору П. Урбані писав, що вірш «A Red, Red Rose» він отримав від «відомого шотландського поета», який почув подібні слова з уст простої сільської дівчини.

У шотландському діалекті англійської мови слово любов— luve в оригіналі вірша використовується на позначення дієслова любити, але воно пишеться з великої літери в значенні кохана.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/robert-berns-moya-lyubov-analiz

Крістіа́н Йо́ганн Ге́нріх Гéйне (нім. Christian Johann Heinrich Heine, Гайнріх Гайне^[6]; 13 грудня 1797, Дюссельдорф, Німеччина — 17 лютого 1856, Париж, Франція) — один із найбільш визначних німецьких поетів та журналістів XIX століття.

Був водночас і поетом романтики, і її підкорювачем.

(1797-1856)

Німецький поет, прозаїк, есеїст Генріх Гейне народився в родині єврейського торговця Самсона Гейне й Бетті ван Гельдерн у місті Дюссельдорфі, на Рейні.

ОСВІТА:

З 1810 по 1812 рік Генріх навчався у Дюссельдорфському ліцеї. Наступний рік провів у конторі багатого банкіра у Франкфурті-на-Майні. У 1816 році Генріх продовжив заняття комерцією у Гамбурзі у торговій фірмі дядька — мільйонера Соломона Гейне.
На кошти дядька юнак вступив до Боннського університету (1819), звідки потім переїхав до Геттінгензького університету (1820), але змушений був полишити його у зв'язку з дуеллю. Він вивчав юридичні науки, філософію, літературу. У 1821 році вступив в Берлінський університет, де слухав лекції філософа Гегеля, одного з найосвіченіших людей свого часу. Пізніше Гейне виступив з глибоким аналізом німецьких філософських систем.

РІД ЗАНЯТЬ

У грудні 1824 році Генріх повертається до Геттінгензького університету. У 1825 році Гейне захистив у Геттінгензькому університеті дисертацію на ступінь доктора права. Потім він багато подорожує, відвідуючи Англію, Італію. Враження від цих поїздок відбились у його дорожніх нарисах. Під час літнього відпочинку Гейне прочитав у газетах про Липневу революцію. Це підштовхнуло його до рішення поїхати до Франції. Гейне прибув до Парижа 14 травня 1831 року. Все подальше життя пройшло в столиці Франції.
До Німеччини він боявся повертатися, адже йому загрожував арешт за гострі політичні твори. Упродовж життя Гейне побував у Німеччині два рази, щоб навідати матір і улаштувати діла з видавцем (1844). У подальшому поїздки до Німеччини були неможливими за станом здоров'я: у поета був параліч спинного мозку. У травні 1848 року він востаннє вийшов з дому, щоб відвідати Лувр. Решту років він був прикутий до ліжка. Проживаючи в Парижі, Генріх Гейне зустрічався з багатьма видатними людьми: Оноре де Бальзаком, Жорж Санд, Гансом Крістіаном Андерсеном

ЛІТЕРАТУРНА ТВОРЧІСТЬ

Перший літературний виступ Гейне належить до 1817 року, коли в журналі "Гамбурзький страж" були надруковані його перші вірші. Юнацька лірика Гейне була відгуком на перше нерозділене кохання до кузини Амалії.

Ліричні вірші раннього періоду творчості Гейне склали цілу книгу "Книга пісень" (1827). Ця поетична збірка принесла йому визнання у Німеччині, а згодом і в усьому світі. За життя автора вона видавалась 13 разів; багато віршів були покладені на музику Р. Шуманом, Ф. Шубертом, Й. Брамсом, П. Чайковським, Р. Штраусом, Е. Грігом та ін.

Це історія переживань ліричного героя, тема нерозділеної любові.

Без любові немає щастя, без щастя неможливе життя — це кредо ліричного героя "Книги пісень" Гейне.

(зміни настрою ліричного героя).

САМОСТІЙНА РОБОТА , ПАСПОРТ ТВОРУ

Збірка – “Книга пісень”

Жанр – елегія

Рід – лірика

Лірика – інтимна

Тема – зображення пробудження кохання в душі ліричного героя.

Ідея – оспівування великого почуття, яке приносить і радість, і сум.

Настрій – сумний, бо закоханого не помічають

“Коли настав чудовий май” художні засоби

Епітети: чудовий май,

Метафори: прокинулось кохання, розказав журбу й кохання

Уособлення – садочків розвивання, у серденьку… прокинулось кохання

Анафора – Коли настав чудовий май…

Коли настав чудовий май…

Тоді…

Інверсія – Тоді у серденьку моїм

Прокинулось кохання.

Цей вірш входить до збірки “Книга пісень” і присвячений нерозділеному коханню до кузини Амалії. Переживання ліричного героя виходять далеко за межі біографії митця. У вірші йдеться про високе почуття кохання, що дає життя людському серцю.

У вірші “Коли настав чудовий май” Генріх Гейне застосував принцип фольклорного паралелізму – тобто проведення паралелей між світом природи і почуттями людей.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/koli-nastav-chudoviy-may-analiz-virsha

“Коли розлучаються двоє” аналіз (паспорт) твору

Автор – Генріх Гейне

Жанр. Вірш

Літературний рід – лірика

Вид лірики – Інтимна

Напрям: романтизм

Збірка– «Книга пісень» (2 частина «Ліричне інтермецо»)

Тема: прощання ліричного героя з коханою

Настрій: сумний, зумовлений розлукою ліричних героїв.

Провідний мотив: печаль розлуки

Віршовий розмір – амфібрахій

Художні засоби вірша “Коли розлучаються двоє”:

Епітети: «тяжко зітхають»,

Метафори: «зітхання Прийшли до нас»

Основна тема поезії Гейне – тема розлуки, прощання. Відчуття втрати завжди приходить пізніше, особливо якщо йдеться про нерозділене кохання. Ліричний герой вірша кохає і страждає бо його кохана не може відповісти йому взаємністю.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/koli-rozluchayutsya-dvo-anal-z-genr-h-geyne