Редьярд Кі́плінг (англ. Joseph Rudyard Kipling, 30 грудня 1865, Бомбей — 18 січня 1936, Лондон) — англійський поет і прозаїк. Світову популярність здобув завдяки поезії про британських солдатів, що перебувають на службі в колоніях, та пригодницьким оповіданням, що стали класикою дитячої та підліткової літератури. Його вважали «співцем британського імперіалізму», проте він не відкидав культурну цінність поневолених народів. У своїх творах оспівував колоніалізм як місію білої раси, обов'язком якої вважав пропагування засад європейської цивілізації. Юність провів переважно в Індії, що стала екзотичним тлом для його найвідоміших творів: роману «Кім» та фантастичних оповідань «Книга джунглів». У численних статтях та виступах письменник коментував найважливіші політичні події у світі. Його найвідоміші твори отримали змішані оцінки літературних критиків. 1907 року став лауреатом Нобелівської премії з літератури «за спостережливість, яскраву фантазію, зрілість ідей і видатний талант оповідача».

Поезія « Якщо…» написана у формі звертання до сина

. Батько знає, що гідно життя прожити важко, але можна, якщо дотримуватися шляхетних правил поведінки. Моральні настанови Кіплінга позбавлені нудного повчання. Вони не пригнічують, а підносять над буденністю спонукають лишатися на висоті.

Рік написання – 1895

Рік видання – 1910

Жанр – Балада

Вид лірики: філософська.

У вірші “Якщо…” Р. Кіплінг закликає сина за будь-яких обставин бути справжньою людиною.

Тема: звертання-заповіт ліричного героя до сина.

Ідея: возвеличення сили людського духу, спроможної витримати всі випробування на життєвому шляху.

Основна думка: людина повинна залишатися собою у різних життєвих випробуваннях, зберігати вірність моральним принципам

. Провідна думка – Людиною має право називатися лише той, хто в будь-яких ситуаціях прагне і вміє залишатися самим собою, йти своїм шляхом у житті, не втрачати почуття гідності ані перед юрбою, ані перед королем, робити добрі справи, не хизуючись цим.)

Вірш Кіплінга – це кодекс поведінки «Тебе серед «них»». Яким же ти повинен бути? Насамперед – вірним собі, не прагнути стати як всі.

Словникова робота • Резальдар – командир тубільного кавалерійського ескадрону. • Королева – королева Вікторія, роки правління якої ( 1837- 1901) були добою найвищої могутності Британії • Форт – велике укріплення зовнішньої лінії оборонних споруд фортеці

1.  ПРОЧИТАЙТЕ ТВІР
2. ДАЙТЕ ВІДПОВІДЬ НА ЗАПИТАННЯ!

• Про що цей твір?
• - Що ви зрозуміли з твору? Що не зрозуміли?
• - Які світи зображені у творі

Цитатна характеристика героїв

Сміливість, відчайдушність. Мужність, великодушність.

•   «Камал бежал с двадцатью людьми на границу мятежных сторон, и кобылу полковника, гордость его, угнал у полковника он…»
• «Но кто вора с границы задумал догнать, тому отдыхать не след. Скорей на коня от форта прочь, летящей птицы быстрей…»

«Нас двое могучих…» «И был им неводом страх…»

• «А Камал кобылу сдержал свою и наезднику встать помог».
• «Честь рода я храню, отец мой дарит кобылу тебе – ездок под стать коню».
• «Пусть будет тогда мне падаль еда, коль причиню тебе вред…»
• «Полковничий сын схватил пистолет и Камалу подал вдруг: «Ты отнял один у врага, вот этот даёт тебе друг».
• Камал ответил: «Дар за дар и кровь за кров возьму, отец твой сына за мной послал и сына отдам ему».
• «Назад, - закричал полковничий сын, - назад и оружие прочь! Я прошлою ночью за вором гнался, я друга привёл в эту ночь».

ПОМІРКУЙ!

1. Чому твір можна вважати баладою?

• Бала́да (фр. ballade, від прованс. ballar — танцювати) — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом. Головні ознаки балади · віршований, ліро-епічний твір; · зосередження уваги на моральних проблемах; · напружений сюжет; · легендарність та фантастичність; · драматична, часто несподівана розв'язка; · присутність оповідача; · використання діалогів і повторів; · невеликий обсяг.

• . Основна думка Немає Заходу без Сходу, а Сходу — без Заходу, всі частини поєднуються в одному цілому, світ різнобарвний і багатоликий, тому завдання справжньої людини — увібрати, зрозуміти, поважати й полюбити це розмаїття; завжди є шанс подолати протистояння різних сил та ідей, якщо люди будуть поважати один одного, дотримуватися законів честі й розв’язувати всі конфлікти мирно. Тому завдання справжньої людини — ввібрати, зрозуміти, поважати й полюбити це розмаїття. Це є шлях до оновлення буття всього людства.
•  Ідея балади висловлена не у рефрені, а в словах "той, хто вчора ворогом був, сьогодні товариш нам!" І справа не в тому, що "сильні" гуртуються, а в їхній здатності приносити своєю силою мир туди, де була ворожнеча. Сильні на те й сильні, аби оберігати слабких. Саме це їх і поєднує, і робить "людьми честі". Слово "благородство" співзвучне зі словом "благо", тобто "добро"
• Гуманістичний пафос твору - синтез двох начал — Заходу і Сходу, двох світоглядів, цивілізацій, двох народів. • У творі порушуються проблеми не тільки тогочасної політики Британії щодо східних країн, на першому плані — проблема співіснування різних цивілізацій, народів, людей і держав взагалі. Тут автор виступає у ролі Громадянина Світу, якому болить доля всієї Людської Нації.
• В основу своєї концепції Кіплінг покладає моральний критерій Тому не випадково на початку і в кінці твору згадується Бог і Страшний Суд. Біблійні асоціації підкреслюють авторську думку про моральну відповідальність усіх і кожного за те, що відбувається на Землі. Зло, насильство, війна призводять лише до руйнування людства і людської цивілізації. А мир, взаєморозуміння, злагода можуть запобігти найжорстокішому конфліктові. Автор закликає людей, незважаючи на різницю їхніх релігій і світоглядів, звернутися до вічних цінностей, адже Бог як моральний ідеал є одним для всіх.
•  Події в баладі розвиваються дуже швидко. Напружений динамізм зумовлює погоня Полковничого сина за Камалем. Ми начебто чуємо стукіт копит, що лунає серед скель. Рух вершників символізує стрімкий і небезпечний рух людства, яке теж знаходиться на межі життя й смерті.

• У «Баладі про Схід і Захід» — чітка й логічна композиція (кільцева- кінцівка повторює першу строфу) Тут немає нічого фантастичного, всі події показані в реальному плані. Сюжет. Починається твір ліричним зачином («Захід є Захід, а Схід є Схід...»). Зав’язка: викрадення Камалем лошиці Полковника. Розвиток подій — погоня Полковничого сина за викрадачем. Кульмінаційним є момент, коли Полковничий син падає з коня і Камаль рятує його. Життя одержує перемогу над смертю, милосердя — над насильством. Кульмінаційний момент в баладі затягується. Зі сфери вчинку він переходить у сферу моралі. У процесі переговорів Камаль і Полковничий син проникаються повагою один до одного, переговори завершуються обміном подарунками: «Вовк вовка тут перестрів! Лошиця твоя. І краще я жертиму стерво гниле, Ніж тому, хто сміявся смерті в лице, заподіяти зможу зле»; «Я мусив честь берегти. В дарунок від батька лошицю візьми — бо справжня людина ти!». Камаль повертає лошицю і додає до неї сідло, вуздечку й стремена, а також посилає свого сина — найцінніше, що в нього є — служити полковнику. А Полковничий син дарує Камалю свій пістолет, який був для нього символом військової вдачі, сміливості, подолання небезпеки. Завершується все це клятвою на солі, хлібі, траві, ножі та на імені Господа. Розв’язка — примирення ворожих таборів.

Мова персонажів відрізняється мудрістю, філософським поглядом на життя, притаманним людям з великим життєвим досвідом. Символічні образи: кінь, сіль, хліб, ніж, небо, земля. У міфології кінь завжди був символом нестримних пристрастей та інстинктів, символом сонця і водночас потойбічного світу (інакше — Сходу і Заходу), символом смерті й воскресіння, швидкості, волі, вірності, відданості. Хліб — символ добробуту, гостинності, життя, святості, щастя, здоров'я та багатства, астральної тріади — місяця, сонця, Господа (тобто — возз’єднання Сходу і Заходу через моральні заповіді). Сіль — символ гостинності, щирості, дружби, пізнання. Ніж — символ помсти, смерті, сили, духовної снаги, зла, віри, захисту рідної землі. У баладі ніж із засобу боротьби перетворюється на символ єднання (присяга на ножі). Земля — символ вітчизни, духовності, життя, багатства й водночас позитивного і негативного начал, світла й темряви. Небо — символ духовного, божественного начала, протиставленого грішному земному.

ДАЙ ВІДПОВІДЬ НА ЗАПИТАННЯ!