Видатний німецький письменник, філософ, учений Йоганн Вольфганг Гете за силою впливу, який він мав на розвиток європейської цивілізації, подібний до титанів епохи Відродження. Вже в молоді роки Гете вважали генієм, а на схилі років шанобливо називали «олімпійцем» (тобто богом з Олімпу). Напівжартома про нього говорили, що «природа захотіла дізнатися, якою вона є і... створила Гете».

 

Основні художні твори:
Страждання юного Вертера (1774)
Фауст (1774—1831)
Іфігенія в Тавриді (1779—1786)
Торквато Тассо (1780—1789)
Еґмонт (1788)
Римські елегії (1790)
Роки навчання Вільгельма Мейстера (1795—1796)
Поезія і правда (1811—1833)
Західно-східний диван (1814—1819)
Роки мандрівок Вільгельма Мейстера (1821—1829)

Гете народився 28 серпня 1749 р. в німецькому містечку Франкфурт-на-Майні в родині імперського радника. Отримав добру освіту — спочатку від домашніх учителів, а згодом у Лейпцизькому і Страсбурзькому університетах, де вивчав юридичні науки, медицину і філософію. Батько покладав надії на майбутню юридичну кар'єру сина, але той, маючи нахил до багатьох наук, віддає перевагу літературі, якою захопився ще з дитячих років. Під час навчання в Страсбурзі Гете познайомився з одним із провідних діячів німецького Просвітництва Иоганном Гердером, під впливом якого сформувались Гетеві ідейні погляди та естетичні уподобання.

Перші кроки в літературі
Уже перші кроки в літературі зробили ім'я Гете відомим усій Європі і поставили його на чолі європейського просвітницького руху, але, подібно до Вольтера, він не обмежувався словесною декларацією своїх передових поглядів та ідей і прагнув їх практичного втілення в житті суспільства. Саме тому в 1775 р. він погодився на пропозицію молодого герцога Карла Августа перебратися до нього у Веймар здійснювати суспільні реформи в дусі просвітницьких гасел у цьому окремо взятому герцогстві, щоб воно, як сподівався Гете, з часом було взірцем для всієї Німеччини.

Перешкоди
Ставши радником герцога і очолюючи в різний час практично всі міністерства та комісії герцогства (військову, транспортну, судову, освітянську), Гете, як і Вольтер, наштовхнувся на шалений спротив і небажання владного бюрократичного апарату кардинально змінювати монархічний режим.

Й. Ґете «Вільшаний король» аналіз

Рік написання – 1782

 

Жанр – балада

 

Тема. Страх людини перед таємничими силами природи

 

Ідея. Небезпечно втручатися у світ природи, це загрожує життю. Світ природи — таємничий. Він приваблює і лякає людину одночасно. До кінця пізнати природу неможливо.

 

Історія створення балади «Вільшаний король». В основі балади Гете – старонорвезька народна балада “Танець ельфів” та датська народна пісня «Дочка короля ельфів». Гете у своїй баладі «Вільшаний король» використовує фольклорні мотиви, переосмислює згадані легенди, вкладаючи у неї моральний і філософський зміст.

 

Сюжет ліричного твору. Батько з сином повертаються лісом додому вночі, бо затрималися. Хлопчик чує, як до нього звертається Вільшаний король, кличе його до себе, але батько не зважає на переживання сина, мотивуючи це багатою дитячою фантазією. Кульмінацією та одночасно розв’язкою твору є загибель хлопчика, який все-таки потрапляє до Вільшаного короля.

 

Композиція. Діалог батька і сина – розкриває почуття героїв. Вірш складається з 8 строф (катренів)

 

Художні засоби

Епітети – вільшаний король, хвостатий пан, вранішній туман, любе дитя, квіти прекрасні.

Віршовий розмір: п’ятистопний ямб

 

Римування: паралельне – аабб

 

Настрій поезії. Напружений, хвилюючий, драматичний, тривожний, трагічний

 

Характеристика героїв

 

Вільшаний король                       Син                                                    Батько

 

Таємничий                                Уразливий                                             Впевнений

 

Принадливий                          Має сумніви                                           Сміливий

 

Чарівний                                Довіряє батькові                                    Боїться за сина

 

Могутній                                 Вразливий                                              Люблячий

 

лякає                                        Ніжний                                                 Поспішає

 

Образи-символи балади

 

• вільшаний король — природа

 

• ніч — стихія непізнаного, нерозвинених можливостей; стихія злих сил.

 

• вітер — символ руйнації й оновлення; дух (подих) Всесвіту;

 

• вітер — символ свободи, швидкості.

 

• туман — символ блукання і невизначеності шляху;

 

• верба — символ печалі, туги, долі;

 

• хлопчик — людство

 

• вільха— (низинне дерево) — символ поєднання в одне ціле води і землі.

 

• батько й син — втілення різних поглядів на світ, природу

 

• тупіт коня — рух природи й людства вперед

 

Конфлікти твору

дорослий – дитина

батько – син

життя – смерть

надія – відчай

реальне – фантастичне

“Вільшаний король” аудіокнига (повністю)

Джерело: https://dovidka.biz.ua/vilshaniy-korol-analiz

Friederike Brion - дочка ельзаського священика, відома завдяки короткому яскравому роману з молодим Гете.

Прометей” Гете аналіз

Автор – Йоган Гете

Рік написання – 1773

Жанр – вірш

Рід: лірика.

Вид: громадянська.

Тема: змалювання протистояння титана Прометея та Зевса.

Ідея: засудження тиранії та самодержавства, уславлення самопожертви та сили духу у боротьбі з деспотичною владою.

Художні засоби вірша “Прометей” Гете

– епітети: розжареним приском; заблудлі очі; паланні святім.

– риторичне звертання: вгорни небо твоє, Зевсе, імлою хмар; не знаю нікого біднішого під сонцем, ніж ви, богове!;

– риторичні запитання: хто допоміг гордість титанів мені здолать? хто від смерті мене врятував, від долі раба?; чи не ти само це звершило, серце, в паланні святім?; Тебе шанувати? Чому?.

– метафори: нещедро ви живлите данням офір і дихом молитов вашу величність; діти, дурники, повні надії; звертав свої заблудлі очі до сонця, чи нема там вгорі вуха, що скарги мої почуло б, серця, що так, як моє, пригноблених би пожаліло; дякуючи за рятунок тому, хто спить у високості; пуп’янки мрій достигли.

– повтори: щоб мучитися, щоб ридати, щоб втішатися, щоб радіти.

– порівняння: гроза порівнюється з грою маленького хлопчика.

“Прометей” Гете композиція

Твір побудовано у формі монологу Прометея. Вірш складається із 7 строф, написаних без рими (білий вірш).

1 строфа – прохання до Зевса залишити людині її землю, її будинок, тобто, все, що їй рідне.

 

2 строфа висловлює зневагу до богів.

 

У третій та четвертій строфі згадується минуле дитинство та дитяча наївність героя.

 

5 строфа  звинувачує Зевса у впертості, байдужості до людини.

 

6 строфа – Прометей загартувався, став особистістю.

 

7 строфа – Прометей став бунтівником, який відчуває радість від жаданої свободи.

 

Вірш «Прометей» — це темпераментний монолог заступника людей Прометея, який кидає тиранові Зевсу виклик, стверджуючи, що верховний небожитель — лише породження людських забобонів і страхів.

 

Цей вірш, як і сам Прометей, є закликом до знищення богів, протесту проти авторитетів, мертвих традицій, до самоствердження сильної духом людини та, зрештою, до піднесення людської величі.

 

Образ Прометея у вірші Гете

Митець трактує ліричного героя в дусі Просвітництва. Герой утілює ідею творчості, волі та суспільного служіння.  У «Прометеєві» утверджується ідея звільнення суспільства й особистості.

 

Образ Прометея одночасно поєднує в собі риси творця, майстра, художника, бунтаря, страдника, вільну особистість. Він утілює в собі творчі сили людини, її нестримну творчу енергію, тим самим створюючи основи для втілення фаустівської теми в творчості Гете.

 

 

Риси Прометея                                                                   Авторське трактування

Безстрашність                            Прометей порівнює грозу («хмарний туман»), найпотужнішу                                                                          зброю Зевса, із грою маленького хлопчика.

Відмежування від богів                   Прометей указує Зевсові на його місце («твоє небо» і «моя                                                                      земля»).

Схильність до роздумів                   Прометей говорить про вбогість богів, які не мають творчого                                                                  імпульсу, а він, на противагу їм, може покластися на своє                                                                      «серце, що горить святим вогнем».

Незалежність, волелюбність Прометей самостійно протистояв обставинам і небезпекам —                                                             усього досяг сам і все довів до кінця.

Нездоланна сила                          Прометей примножує «свій образ» у людях, формує їх творчою волею.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/virsh-prometey-gete-analiz