Літературні жанри і стилі

ЛІТЕРАТУРНІ ЖАНРИ І СТИЛІ. ПЕРЕХІДНІ ЯВИЩА В ЛІТЕРАТУРІ

Етапи розвитку світової літератури

Міфологія, усна народна творчість
Антична література (VIII ст. до н. е. - V ст. н. е.)
Література доби Середньовіччя (V-XV ст.)
Література доби Відродження (XV-XVII ст.)
Література XVII ст.: бароко і класицизм
Література доби Просвітництва (кінець XVII - XVIII ст.): просвітницький реалізм, просвітницький класицизм, сентименталізм, рококо
Література XIX ст. : романтизм і реалізм
Література кінця XIX - другої половини XX ст.: модернізм (паралельно розвиваються інші напрями — реалізм, романтизм)
Література останньої третини XX - початку XXI ст.: постмодернізм, розвиток інших напрямів

Літерату́рний жанр (фр. genre — рід, вид) — один із головних елементів систематизації літературного матеріалу, літературного твору, класифікує літературні твори за їх типами творів.


лірика	драма	епос
ліричний вірш, пісня, елегія, епіграма, епітафія та інші	трагедія, комедія, драма, водевіль, фарс та інші	епопея, казка, байка, легенда, оповідання, повість, роман, новела, новелета, художні мемуари та інші

Епос — один із трьох родів літератури. Основа епічного твору — розповідь від автора: і в оповіданні, і в повісті, і в романі змальовано події й образи людей; матеріал викладено у прозовій формі; різняться вони лише обсягом матеріалу та ступенем докладності зображення.

Основні особливості епосу

Øрозповідь про події як такі, що вже відбулися;

Øзображення людини через її вчинки, поведінку, особливості мовлення тощо;

Øрізноманітні описи;

Øрівний («епічний») тон викладу;

Øменш інтенсивне, ніж у ліриці, використання образотворчих засобів;

Øпрозова форма.

Лірика — 1. Один із трьох родів художньої літератури, у якому навколишню дійсність зображено шляхом передавання почуттів, настроїв, переживань, емоцій ліричного героя чи автора.
2. Певний віршовий твір або сукупність творів

Основні особливості лірики

- Вираження почуттів і роздумів, що викликані зовнішніми обставинами;

- елементи розповіді, описи;

- висока образність та емоційність;

- інтенсивне використання образотворчих засобів;

- стислість викладу;

- віршова форма;

- малий обсяг.

Для лірики є характерним ліричний герой.

Ліричний герой — образ, що виникає в уяві читача під враженням від висловлених у творі почуттів, переживань, роздумів. ліричний герой не обов’язково тотожний авторові.

Драма — 1. Один з основних родів художньої літератури, що зображує дійсність безпосередньо через висловлювання та дії самих персонажів.
2. Один із жанрів драматичного роду, нарівні з комедією, трагедією. Це п’єса соціального чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійному напруженні.

Особливості драматичних творів:

üЗображення людини через її вчинки, поведінку, висловлювання;

üрушій дії — гострий конфлікт;

üвідтворення подій як живого процесу, що відбувається в цей момент;

üдіалогічний виклад художнього матеріалу;

üподіл тексту на дії, картини, яви;

üнаявність ремарок;

üпризначення твору для вистави на сцені;

üпрозова або віршова форма.

Стиль письменника — ідейно-художня своєрідність його творів, зумовлена особливостями таланту, світоглядом, життєвим досвідом, характером, загальною культурою, орієнтацією на певні зразки тощо. Стиль проявляється у виборі тем та їх розкритті, у творенні образів персонажів, у компонуванні творів і розгортанні сюжетів, у розробці улюблених жанрових форм, у доборі зображально-виражальних засобів, мові.