Шедеври європейської лірики першої половини XX ст.
Розмаїття течій модернізму й авангардизму в європейській ліриці XX ст.
Авангардизм (франц. avant-gardisme, від avant-garde — передовий загін) — умовний термін для позначення низки художніх течій у літературі й мистецтві, що зародилися на початку XX ст. та рішуче поривали з попередньою літературною традицією. Вихідним пунктом естетичного пошуку митців-авангардистів було прагнення зламати усталені принципи побудови художнього твору та норми смаку публіки.
Суттєві відмінності між модернізмом та авангардизмом наведено в таблиці.
Модернізм |
Авангардизм |
протиставлення художнього світу реальному |
утілення в дійсність ідеалів, закарбованих у творчості, революційне перетворення світу мистецтвом |
уникнення участі в політичному житті |
долучення до суспільно-політичного життя |
поєднання у творчості реальних та ірреальних елементів без відкидання принципу життєподібності |
відмова від життєподібності образів |
змалювання світу крізь призму свідомості індивіда |
наголос на образі людини, яка перетворює соціальне і природне буття |
зв’язок із класичною традицією, хоча й докорінно модернізованою |
руйнування створеного попередньою літературою й побудова мистецтва на «чистому майданчику» |
звернення до минулого, пошук у ньому паралелей із сучасністю та універсальних закономірностей буття |
націленість на майбутнє, що сприймалось як новітня прекрасна утопія |
усеосяжна іронія, скептичне ставлення до духовного стану сучасників, суспільства, історії, віри в перетворення світу й навіть власної творчості |
енергія ентузіазму, стремління до «найвищої», ідеальної реальності |
індивідуальні художні системи окремих митців |
численні течії та школи, естетичні програми, колективні літературні маніфести |
«Мистецтво заради мистецтва» - естетичні концепції, які проголошують ідею самоцінності художньої творчості, заперечують зв’язки з суспільним і політичним життям, відкидають науку і мораль.
Отже, духовну атмосферу кінця XIX - початку XX ст. визначав глобальний переворот у мистецтві, водночас утворення численних течій і шкіл сприяло розквіту модернізму, а також спонукало до нових художніх шукань та вияву мистецької індивідуальності в наступні десятиліття.