Миха́йло Опана́сович Булга́ков (рос. Михаил Афанасьевич Булгаков; 3 (15) травня 1891, Київ — 10 березня 1940, Москва) — російський письменник, драматург, лібретист, лікар. Член Всеросійського союзу письменників (1923–1929) та спілки письменників СРСР (1934-1940). Серед найвизначніших творів Булгакова: «Майстер і Маргарита», «Собаче серце», «Іван Васильович», «Біла гвардія», «Дияволіада».

Перші редакції роману були написані в 1928 - 1929 рр. і, як відомо, спалені автором. У листі до уряду СРСР від 28 березня 1930 р. він пише: «Загинули не лише мої минулі твори, але і справжні і майбутні. І особисто я, своїми руками, кинув в піч чернетку романа про диявола...»

Збереглися лише два зошити чернеток і начерки окремих глав.Булгаков болісно шукав назву для свого роману, неодноразово змінював одне на інше. На полях рукописів збереглися такі варіанти назв, як «Гастроль...», «Сатана», «Жонглер з копитом», «Копито інженера», «Копито консультанта», «Він з'явився» та ін. Проте, найчастіше зустрічається «Чорний маг». У 1930-1931 рр. письменник намагається відновити роботу над романом, але сильне фізичне психічну перевтому заважають йому.Осенью1932 р. М.А. Булгаков знову повертається до свого задуму, і тепер вже остаточно. У роман вводяться нові герої: спочатку Маргарита, потім Майстер.Спочатку це був «Роман про диявола», сатирична фантасмагорія,розрізана вставною новелою про Христа і Пілата- «євангелієм від диявола»

До 1936 р., після восьми років роботи над романом, Булгаков підготував шосту повну чорнову редакцію.Переробка тексту продовжувалась і надалі: письменник вносив доповнення, зміни, змінював композицію, назви глав. У 1937 р. структура роману остаточно склалася, тоді ж з'явилася назва «Майстер і Маргарита».До 22-23 травня 1938 р. Булгаков вперше повністю переписує роман з усталеною послідовністю розділів і починає диктувати його на машинку, по ходу вносячи стилістичну правку. Правка роману триває з невеликими перервами до останніх днів життя письменника. Поправки в текст вносилися рукою Олени Сергіївни Булгакової, але деколи, навіть перед самою смертю, майже осліплий, письменник брав у руки олівець і сам текст правил

Сюжет

Дія роману починається в один з травневих днів, коли два московських літератори — голова правління МАССОЛІТа Михайло Олександрович Берліоз і поет Іван Бездомний — під час прогулянки на Патріарших ставках зустрічають незнайомця, схожого на іноземця. Він долучається до розмови про Ісуса Христа, розповідає про своє перебування на балконі прокуратора Юдеї Понтія Пилата і передрікає, що Берліозові відріже голову «російська жінка, комсомолка на ім'я Анна». Літератори не знають, що перед ними Воланд — диявол, який прибув до радянської столиці зі своєю свитою — Фаготом-Коров'євим, Азазелло, котом Бегемотом і служницею Геллою.

Після загибелі Берліоза Воланд селиться в «нехорошій квартирі» Михайла Олександровича, розташованої за адресою: Велика Садова вулиця, 302-біс. Сатана і його помічники влаштовують у Москві низку розіграшів і містифікацій: вони відправляють в Ялту директора Вар'єте Стьопу Лиходеєва, проводять сеанс чорної магії, організують примусовий хоровий спів для співробітників філії видовищної комісії, викривають голову акустичної комісії Аркадія Аполлоновича Семплеярова і театрального буфетника Андрія Фокича Сокова. Для Івана Бездомного зустріч з Воландом і його наближеними обертається душевною недугою: поет стає пацієнтом психіатричної лікарні. Там він знайомиться з Майстром і дізнається історію його роману про Понтія Пилата. Написавши цей твір, автор зіткнувся зі світом столичної літератури, в якому відмови друкувати супроводжувалися цькуванням у пресі і пропозиціями вдарити по «пилатчині». Не витримавши тиску, Майстер спалив рукопис у каміні; після низки випробувань він потрапив до будинку скорботи.

Для Маргарити — таємної дружини Майстра — зникнення коханого стає драмою. Одного разу вона признається собі, що готова закласти душу дияволу заради того, щоб дізнатися, чи живий він чи ні. Думки змученої незнанням жінки виявляються почутими: Азазелло вручає їй баночку з чудодійним кремом. Маргарита перетворюється на відьму і виконує роль королеви на великому балу сатани. Її заповітна мрія здійснюється: Воланд влаштовує зустріч Майстра з коханою і повертає їм рукопис спаленого роману.

Твір, написаний Майстром, являє собою історію, що почалася в палаці Ірода Великого. До прокуратора Юдеї Понтія Пилата приводять підслідного Єшуа Га-Ноцрі, засудженого Синедріоном до смерті за зневажливе ставлення до влади кесаря. Розмовляючи з Єшуа, прокуратор розуміє, що перед ним — бродячий філософ; його погляди на істину і думки про те, що будь-яка влада є насильством над людьми, цікаві Пилату, проте врятувати блукача від страти він не може. знаючи, що Юда з Кіріафа отримав гроші за те, що дозволив заарештувати Га-Ноцрі у своєму будинку, прокуратор доручає начальнику таємної служби Афранію вбити зрадника.

Поєднання двох сюжетних ліній відбувається в заключних розділах. Воланду робить візит учень Єшуа Левій Матвій, який просить нагородити Майстра і Маргариту спокоєм; це клопотання виконується. Вночі Москву покидає група летючих вершників; серед них не тільки мессир і його свита, а й автор роману про Понтія Пилата зі своєю коханою.

Майстер – літератор, який написав роман про Понтія Пілата, в якому інтерпретовані події, описані в Євангелії. Це людина, яка виявилася не пристосована жити в тому часі, в якому народилася. У наслідку доведений до відчаю літературними критиками майстер опиняється в психіатричній лікарні. «З балкона обережно заглядала у кімнату голена, темноволоса, з гострим носом, стурбованими очима і з спадаючим на лоб жмутом волосся людина років приблизно тридцяти восьми». Маргарита – красива жінка, яка живе з нелюбом чоловіком. Маргарита страждає від свого хорошого, забезпеченого, але пустого життя. Випадково на вулицях столиці вона зустрічає Майстра, і закохується в нього. Саме вона першою сказала Майстру про те, що він написав геніальний твір, який чекає успіх. Після того, як Майстер пропав, Маргарита приймає запрошення сатани стати королевою балу, щоб мати можливість його повернути. Маргарита – це символ любові та самопожертви в ім’я іншої людини. Якщо називати роман, не використовуючи символи, то «Майстер і Маргарита» трансформується в «Творчість і Любов».
Джерело: https://dovidka.biz.ua/mayster-i-margarita-golovni-geroyi/

Можна сказати, образ Майстра - символ страждань, людяності, шукача істини у вульгарному світі. Майстер хотів написати роман про Понтія Пілата, але цей добуток не прийняли критики. Він продав душу Воланду, щоб написати свій роман. Щиросердечні страждання зломили Майстра, і свій добуток він так і не побачив.

Ієшуа Га-Ноцрі – персонаж, який проводить час у мандрах і філософствуванні. Не схожий на євангельський образ Ісуса Христа. Заперечує опір злу насильством і не знає, яку мету він переслідує в житті.

Понтій Пілат – П’ятий прокуратор Іудеї в Єрусалимі, жорстокий і владний, але він став симпатизувати мандрівному філософу, приведеному на допит. Він робив спроби зупинити страту, але не довів справу до кінця, про що шкодував все життя.

Воланд – диявол, який опиняється в Москві і представляється професором чорної магії і істориком. Основною рисою зовнішності є дефекти очей. Зовнішній вигляд Воланда: «росту був не маленького і не величезного, а просто високого. Що стосується зубів, то з лівого боку у нього були платинові коронки, а з правого – золоті. Носив дорогий сірий костюм, дорогі закордонні туфлі під колір костюма, завжди при собі мав тростину, з чорним набалдашником у вигляді голови пуделя; праве око чорне, ліве чомусь зелене; рот якийсь кривий. Поголений гладко». Курив люльку і постійно носив із собою портсигар. Фагот (Коров’єв) – член почту Воланда. Лицар, який повинен постійно бути в свиті сатани в покарання за те, що одного разу відпустив невдалий жарт з приводу світла і темряви. Азазелло – теж бере участь у свиті. Це демон, з потворною зовнішністю. Його прототипом є занепалий ангел Азазель. Головна функція Азазелло в романі пов’язана з насильством. Він викидає Стьопу Лиходеева з Москви в Ялту, виганяє з Нехорошої квартири дядька Берліоза, вбиває з револьвера зрадника Барона Майгеля. Азазелло також винайшов крем, який він дарує Маргариті. Чарівний крем не тільки робить героїню невидимою і здатен літати, обдаровує її новою, ведьминой красою. Кот Бегемот – персонаж свити Сатани, жартівливий і неспокійний дух, котрий постає то в образі гігантського кота, що ходить на задніх лапах, то у вигляді повного громадянина, фізіономією схожого на кота. Прототипом цього персонажа є однойменний демон Бегемот, демон обжерливості і розпусти, що вмів приймати форми багатьох великих тварин. У своєму справжньому вигляді Бегемот опиняється худеньким юнаків, демоном-пажем. Гелла – відьма-вампір, яка ходила голою. Вона була дуже красива, але мала потворний шрам на шиї.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/mayster-i-margarita-golovni-geroyi/

Берліоз, Михайло Олександрович – член МАССОЛІТа, письменник. Досить освічена і скептично налаштована людина. Жив в нехорошої квартирі на вулиці Садовій. При зустрічі з Воландом не повірив у пророцтво власної смерті, яка, тим не менш, трапилася. Бездомний, Іван Миколайович – поет, який зайнятий твором антирелігійної поеми. Саме її обговорення з Берліозом в парку і привернуло увагу сатани. Він став свідком смерті Берліоза і намагався переслідувати Воланда, але потрапив до божевільні.

Лиходеєв Степан Богданович – директор Вар’єте, в якому Воланд, назвавшись професором магії, планує «виступ». Лиходеев відомий як п’яниця, ледар і любитель жінок.

Босий Никанор Іванович – людина, що займала посаду голови житлотовариств на Садовій вулиці. Жадібний злодій, який напередодні привласнив частину грошей з каси товариства. Коров’єв пропонує йому укласти договір про здачу «нехорошої» квартири гастролеру Воланду і дає хабар. Після цього отримані купюри виявляються іноземною валютою. По дзвінку Коров’єва хабарника забирають в НКВД, звідки він потрапляє в божевільню.

Алоїзій Могарич – знайомий Майстра, який написав на нього помилковий донос, щоб привласнити його квартиру. Свита Воланда вигнала його з квартири, а після суду сатани він покинув Москву, опинившись у Вятки. Пізніше повернувся до столиці і зайняв посаду фіндиректора Вар’єте.

Аннушка – спекулянтка. Саме вона розбила ємність з купленою соняшниковою олією на переході через трамвайні рейки, що і послужило причиною смерті Берліоза.

Фріда – грішниця, яку запросили на бал до сатани. Вона вбила небажану дитину, задушивши хусткою, і закопала. З тих пір щоранку їй приносять цю хустку.