Гійо́м Аполліне́р (фр. Guillaume Apollinaire, справжнє ім'я — Вільгельм-Альберт-Володимир-Аполлінарій Кострови́цький (фр. Wilhelm Albert Włodzimierz Apolinary Kostrowicki); 26 серпня 1880, Рим, Італія — 9 листопада 1918, Париж, Франція) — французький поет, художник, критик. Один з основоположників літературного авангарду, що визначив напрямки розвитку французької та світової поезії у ХХ столітті. За українськими мотивами написав поетичний твір «Відповідь запорізьких козаків турецькому султанові», вміщений у збірці «Алкоголі. Вірші 1898—1913» (191

Поезія(вікіпедія)

Однією з перших поетичних збірок Аполлінера став цикл коротких віршованих фрагментів «Бестіарій, чи кортеж Орфея» (Le Bestiaire ou le cortège d'Orphée, 1911), де старовинна поетична форма катрена і прийоми емблематичного листа поєднувалися з ісповідальною меланхолійною інтонацією. У 1913 році Аполлінер об'єднав свої кращі вірші в перший великий збірник «Алкоголі» (Alcools). Сучасники звернули увагу на новаторський характер збірника (відсутність пунктуації, перепади тону, барокові образи). У 1916 році вийшла збірка новел «Убивство поета» (Le poéte assassiné), що відкривається містифікованою і трагічною автобіографією; в 1918 з'явився збірник «ліричних ідеограм» «Калліграмми» (Calligrammes), який частково передбачив «автоматичне письмо» сюрреалістів, а також — проголошений в 1924 році румунським художником-сюрреалістом Віктором Браунером синтетичний «Маніфест піктопоезіі».

Новаторство[вікіпедія]

До своєї першої великої поетичної збірки «Алкоголі. Вірші 1898—1913 років» (1913) Аполлінер включив вірші, створені в різні часи, у тому числі «рейнські».

Спочатку Аполлінер хотів назвати збірку «Вода життя». Але зміна назви на «Алкоголі» робила поета немовби спадкоємцем теми сп'яніння, розвинутої Ш. Бодлером і А. Рембо.

Збірка відкривається віршем «Зона» (1912), взірцем аполлінерівського «нового ліризму». Свої почуття і переживання Аполлінер змальовує на тлі панорами суспільного життя сучасної Європи. «Зона» написана як вільний, іноді іронічний діалог поета з самим собою; сюди ж вмонтовані, ніби кадри кінохроніки, найважливіші події його життя.

Друга велика поетична збірка, видана Аполлінером за життя, дістала назву «Каліграми. Вірші миру і війни (1913—1916)» і вийшла друком 1918 року. Збірка присвячена пам'яті друга-поета, літератора Рене Даліза, вбитого на фронті 1917 року.

«Каліграми» складаються з шести розділів і містять 84 поезії. Розділивши книгу на шість частин за хронологічним принципом, Аполлінер ніби підкреслив, що «Каліграми» — ліричний літопис епохи.

Вірші, що увійшли до збірки,— зразок аполлінерівського поетичного експерименту: частина віршів видрукована у вигляді «ліричних ідеограм» чи «каліграм», тобто таким чином, щоб їх текст утворював графічний малюнок.

Назва: "Міст Мірабо"

Автор: Гійом Аполлінер

Рік: 1912

Збірка: "Алкоголі. Вірші 1898 - 1913"

Жанр: ліричний вірш

Стиль: кубофутуризм

Тема: кохання, що минає і швидко спливає

Мотив: утвердження вічного життя цінності людського "я"

Проблематика:

o    кохання;

o    життя та смерть;

o    тлінність і вічність;

o    існування особистості.

Провідні образи: ріка Сена, міст, кохання, вода, час

Художні засоби: 

o    антитези ("вода бігуча - життя хода тягуча");

o    паралелізм ("любов сплива як та вода бігуча");

o    рефрен.

Міст Мірабо: символ кохання, символ вічного, нетлінного, непідвладного часу

 

Особливості: відсутність розділових знаків

 

Вірш «Зарізана голубка й водограй» написаний 1914 під впливом подій Першої світової війни. Вірш був надрукований за півроку до смерті Г. Аполлінера, у квітні 1918 р., в збірці “Каліграми. Вірші Миру і Війни”. Поет сприйняв війну як всесвітній апокаліпсис, що поставив під загрозу життя людства. Тому він відгукнувся на трагічні події схвильованим ліричним монологом, сповненим невимовного болю й глибокої тривоги за теперішнє і майбутнє.
Вірш “Зарізана голубка й водограй” написаний у формі – монологу.

Твір побудовано за принципом антитези: з одного боку, природне життя — голубка, водограй, люди, а з іншого – кров і насильство. …олеандри всі в крові  І сонце ранене в траві 

На багрянистім горизонті 

(Переклад М. Лукаша)

“Ранене” сонце на “багрянистім горизонті” стає символом загальної трагедії й надає твору попереджувального характеру – автор застерігає людство від небезпеки самознищення.

Водограй у вірші “Зарізана голубка й водограй” став символом скорботи.
Вірш має форму звернення до сучасників, яких розкидала по світу війна або забрала до себе смерть. Поета хвилює доля дівчат, що розцвітали для життя й кохання, але їм не судилося бути щасливими.

О постаті убиті любі

О дорогі розквітлі губи

Міє Мареє Єтто Лорі Анні і ти Маріє

Де ви дівчата

Я вас питаю

Та біля водограю

Що плаче й кличе

Голубка маревіє

Антитеза, побудована на паралелізмі (убиті — розквітлі), з особливою силою підкреслює протиприродність війни. Риторичне запитання: “Де ви дівчата Я вас питаю” залишається без відповіді. Образ водограю набуває значення символу скорботи, гіркого жалю з приводу передчасної смерті молодих. Печаль душі не виплакати, як не може скінчитися вода у водограї. Внутрішня емоційна напруга зростає у другій і третій строфах, де згадуються друзі поета.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/zarizana-golubka-y-vodogray-analiz/