Отримав міжнародне визнання своєї творчості. Його вважають засновником епічного («діалектичного») театру.

Член Всесвітньої Ради Миру. Міжнародна Сталінська премія «За зміцнення миру між народами» (1954).

Ге́нріх Теодо́р Белль, також Генріх Бьолль^[3], Гайнріх Бьолль (нім. Heinrich Böll, 21 грудня 1917, Кельн — 16 липня 1985, Лянґенбройх) — німецький письменник. Учасник Другої світової війни, обер-єфрейтор вермахту.

Автор антинацистських та соціально-критичних романів «Де ти був, Адаме?» (1951), «Більярд о пів на десяту» (1959), «Очима клоуна» (1963), «Груповий портрет з дамою» (1971), що вирізняються глибиною психологічного аналізу, гостротою етичної проблематики та гуманізмом. Оповідання, автобіографічна повість «Що станеться з хлопчиком…» (1981), театральні, телевізійні, та радіоп'єси, літературна критика. Нобелівська премія (1972).

*

Па́уль Цела́н (нім. Paul Celan; справжнє ім'я Пауль Анчель, рум. Paul Ancel, нім. Paul Antschel; псевдонім є анаграмою прізвища; *23 листопада 1920, Чернівці, тоді Румунія, нині Україна — † 20 квітня 1970, Париж, Франція) — єврейський німецькомовний поет і перекладач.

Літературна критика вважає П. Целана найвизначнішим австрійським поетом XX століття. Целан вважається багатьма критиками одним із найкращих європейських ліричних поетів повоєнного часу.Творчість розвивалася під впливом французького символізму та сюрреалізму. Переклав німецькою мовою поезії Поля Верлена та Артюра Рембо. Целан перекладав на німецьку і румунську мови твори Мандельштама, Єсеніна, Блока, Лермонтова, Тургенєва, Чехова, Шекспіра, Валері, Рембо та інших авторів.

"Фуга смерті"

Вірш тематично розділений на строфи. Тут в цілому 36 рядків^[2], розділених на чотири частини: дев'ять віршів в першій строфі, шість і три вірші в наступних двох, вірші п'ять і три в четвертій і п'ятій строфі, вісім віршів шостої строфи та фінальний куплет. Кожен розділ починається з лейтмотиву «Чорне молоко світання», який утримує вірш у формальних рамках. Метафора з'являється чотири рази і змінюється в послідовності часових прислівників «увечері», «опівдні», «зранку» і «вночі», а також перехід від третьої особи («вони») на другу («ти»). У четвертому розділі, алегоричний образ «смерть це з Німеччини майстер» зупиняє процес так, що коротка строфа «ми п'ємо і п'ємо» порушується і об'єднується в нову довгу.

Поема не має розділових знаків. 36 рядків поеми складаються переважно з довгих строф, які перериваються короткими.

Інтерпретація

«Чорне молоко світання»

Центральна метафора поеми — «Чорне молоко світання» — це оксюморон. В той час як іменник «молоко» в цілому є позитивним поняттям, прикметник «чорний» скасовує це значення і показує зовсім протилежне. Молоко тут не дає життя, а приносить втрату як «молоко смерті.» «Ранній» стоїть тут не для позначення пори дня, а для невизначеної зони між життям і смертю. Картина «Чорне молоко світання» є символом Голокосту, без явних висловлювань з газових камер або крематоріїв.

«Твоє золотисте волосся Маргарет / твоє попелясте волосся Суламіф»

В останніх двох рядках поеми ясно виражена поліфонічна і контрапунктська форма фуги. З одного боку, метричні ідентичні форми «мотиву двійників» з'єднані паралельно, з іншого боку, вони змістовно стоять один проти одного. У той час як більшість віршів у фіналі вичерпали свою образність, «Фуга смерті» закінчується великим планом біблійної героїні Суламіф з Пісні пісень Старого Завіту. Але це не наречена, чиє волосся подібне пурпоровим королівським шатам; «попелясте волосся» Суламіф є картиною єврейських жертв Голокосту під владою нацистів.

Алегорична жіноча пара Маргарита і Суламіф стоїть у давній християнській традиції уявлень сліпої павшої Синагоги і тріумфуючої церкви, яке втілюється також через образ Марії, матері Ісуса: в «зіставленні і опозиції», «в кам'яних алегорій стародавніх церковних порталів: біль і пам'ять зображення іудео-християнської, єврейської, німецької історії». Целан взяв контраст між «ідеальних наречених» Старого та Нового Завітів, але у нього замінений, відповідно до Тео Бак в «зсуву парадигми», з новозавітної Марії або фігури Маргарет, німецький «ідеальний образ золотисто-рудої дівчинки».

«Один чоловік живе в хаті»

У поемі присутні постраждалий — «Ми-голоси» — і злочинець — «Він-голос» — в порівнянні один з одним і пов'язані з загальною темою — становлення вбивства — його контрапункт — вбивство. В безіменному будинку злочинець командує: «він свистить», «він наказує», «він вигукує». Він «грає зі зміями», тобто, зі злом, мотивом спокуси в гріховному падінні. Він змушує жертв до танцю, таким чином, спотворюючи красу музики до жаху. Максима «смерть це з Німеччини майстер» фокусується на майстерному виконанні вбивств неприродньо-вдосконаленою машиною. Целан наголосив у листі до Вальтера Єнса «архетипні трансформації» волосся Маргарет зміям, "волосся часто перетворюється (як в казках, так і в міфах)у змії ".

Але людина, чия діяльність розгорнута сценічно, це не просто демонічна фігура зла. Він «пише коли темніє в Німеччині», листи до своєї улюбленої Маргарет. Він дивиться на небо і любить музику.

Його сентиментальні пориви поширюються на естетизації операції вбивства. Целан показує злочинця у вигляді суміші романтики і жорстокості, плазування й зарозумілості, ідеалізму і нігілізму. У «Фузі смерті» «болюча, німецька рима» стала фатальною. Петер фон Матт, в його інтерпретації припускає, що Целан мав на увазі смерть своєї матері, яка любила німецьких поетів і була застрелена одним німцем.

«Ми п'ємо і п'ємо»

Вірш говорять хором в першій особі множини, «ми». «Він» зображений як злочинець. Постійне повторення приспіву посилюють страждання, поки не буде прийнято рішення у останніх двох віршах зіставити злочинців і жертв Маргарет та Суламіф. «Вони п'ють від смерті».

Вірш зберігає історію страждань вмираючих після їх смерті. Серед інших способів зберегти вбивство німецьких євреїв за весь час в пам'яті, таких як свідчення свідків і документацію, Целан поставив би свій шлях, мистецький шлях віршів. «Фуга смерті», як вірш про винищення євреїв, продовжує єврейську традицію «пам'яті про історичну травму».

 Контроль знань

Письмово.

Проаналізувати твори:Бертольд Брехт “ Матінка Кураж та її діти”,Генріх Белль “ Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..”, Пауль  Целан “ Фуга смерті”

написати відгук на тему: “ Проблеми війни і миру в літературі ХХ ст”