1.  Пам’ятка читача, або Як говорити до літератури

1.   Твори бажано читати в повному обсязі, а не за хрестоматією (мистецький твір – складне естетичне ціле, від фрагментарного сприйняття тексу немає належної користі).

2.   З’ясовуйте лексичне значення незрозумілих слів – це обов’язкова вимога розуміння тексту й розширення лексичного запасу, вашої інтелектуальної бази.

3.   Читайте твір не один раз (1 – емоційне сприйняття тексту, 2 – рівень образного читання, спробуйте уявити/намалювати/графічно зобразити пережиті образи, почуття, емоції; 3 – сприйняття ідейно-тематичного звучання твору: розкажіть про прочитане, замисліться над тим, що письменник хотів сказати, чому вжив саме таке слово/троп/прийом…).

4.   Улюблені моменти читайте вголос близьким, рідним, знайомим!

5.   Зважайте на художні деталі в творах, інколи вони вам скажуть більше, ніж сюжет.

6.   Сперечайтеся (із колегами, учителями, рідними), дискутуйте, доводьте власну думку щодо бачення художньої концепції твору.

7.   Не забувайте про умовність художнього тексту.

8.   Поважайте думку, що не збігається з вашою.

9.   Уривки прози, поезію вчіть напам’ять.

10.                Цінуйте духовні надбання нації.

 

 

 

 

Тропи ( грец. tropos — зворот) — слово, вживане в переносному значенні для характеристики будь-якого явища за допомогою вторинних смислових значень.

i.        Епітет (гр. — прикладка) — художнє означення; троп поетичного мовлення, призначений підкреслювати характерну рису, визначальну якість певного предмета або явища, збагачуючи їх новим емоційним чи смисловим нюансом. Наприклад, «скам’янілі дні» (О. Ольжич).
Різновидом епітета є постійний епітет (часто вживаються з тими самими словами: козак — молоденький, кінь — вороненький, зброя — ясная, шлях — битий).

ii.        Порівняння — троп, який полягає у поясненні одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою слова-зв’язки (сполучників: як, мов, немов, наче, буцім, ніби та ін.), наприклад «Неначе цвяшок, в серце вбитий, / Оту Марію я ношу» (Т. Шевченко). Подеколи в порівняннях опускаються сполучники, наближаючи його до метафори: «Книги — морська глибина» (І. Франко). Трапляються випадки вживання порівнянь у художніх текстах у вигляді придієслівного орудного відмінка: «Кришталь, кришталь... і золоті ворота / Горять на сонці дорогим вогнем» (О. Зуєвський).

iii.        Метафора (гр. — перенесення) — троп, у якому певні слова та словосполучення розкривають сутність одних явищ та предметів через інші за схожістю чи контрастністю. Приклади: «пакіл неба цвіте глечиками хмар» (В. Голобородько).

iv.        Метонімія (гр. — перейменування) — різновид тропа, близького до метафори, у якому переноситься значення слів із певних явищ і предметів на інші за суміжністю. Приклади: «Місто взяло в ромби і квадрати / всі думки, всі пориви мої...» (В. Сосюра). Тут читач уявляє не тільки кострубаті контури урбанізованого міста, а й психологічний стан людини, яка вперше опинилася в такому неприродному (штучному) середовищі. У цьому відмінність метонімії від метафори, у котрій ніколи часткове не замінює ціле.

v.        Синекдоха ( гр. — співвіднесення) — засіб увиразнення поетичного мовлення, різновид метонімії. Синекдоха заснована на кількісному зіставленні предметів та явищ (вживання однини у значенні множини і, навпаки, визначеного числа замість невизначеного, видового поняття замість родового і т. п.: «Як кидалась ти на списи, на луки, / Пунійська Львице, яросте Ваала!» ( Олег Ольжич).

vi.        Оксиморон, або оксюморон (грец . oxymoron, букв. — дотепне, безглузде) — різновид тропа, що полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, внаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект (світла пітьма, суха вода, крижаний вогонь тощо).

vii.        Персоніфікіція (лат . persona — особа і facio — роблю ) — уподібнення неживих предметів чи явищ природи людським якостям; вид метафори, що сприяє поетичному олюдненню довколишнього світу: «Ой, не крийся, природо, не крийся, Що ти в тузі за літом, у тузі...» (П . Тичина).

2.    

i.        Символ (гр. symbolon — умовний знак, натяк) — предметний або словесний знак, який опосередковано виражає сутність певного явища (хліб-сіль — символ гостинності в українців, блакитний колір — символ надії та ін.).

ii.        Алегорія ( грец. alios — інший і agoreuo — говорю) — спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями. Наприклад: незборимий царизмом Кавказ — Прометей (поема «Кавказ» Т. Шевченка), сваволя можновладців над беззахисною людиною — Вовк та Ягня (однойменна байка Л. Глібова), борці за волю України — каменярі (однойменна поезія І. Франка). Алегоричні образи переважно є втіленням абстрактних понять, які завжди можна розкрити аналітично, вони найяскравіші у літературних байках і сатиричних творах.

3.    

i.        Анафора ( грец. anaphora, букв. — піднесення) — єдинопочаток; одна з риторичних фігур; уживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур. Наприклад:

Всякому місту — звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю — любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло (Г. Сковорода).

ii.        Антитеза (грец. antithesis — суперечність) — протиставлення; стилістична фігура в художній літературі та в ораторському мистецтві, що полягає у драматичному запереченні певної тези чи у вмотивованому контрастуванні смислових значень парних образів: Випала ж зима! — Що тепер всім воля, врізала вам поля, в головах тополя, а голів нема! ( П. Тичина).

iii.        Інверсія (лат . inversio — перевертання, переставляння ) — непрямий порядок слів; стилістична фігура поетичного мовлення, яка полягає в незвичному розташуванні слів у реченні з очевидним порушенням синтаксичної конструкції задля емоційно-смислового увиразнення певного вислову: «Умовляють серця перебої» (В. Еллан (Блакитний) — тут додаток і підмет вжиті не на своїх місцях задля підкреслення слова «серця».

iv.        Паралелізм (гр. — зіставлення, порівняння ) — аналогія, уподібнення, спільність характерних рис або чину. Найчастіше трапляється у синтаксичних ситуаціях, відомих із фольклорної традиції, принаймні за пісня ми легендарної Марусі Чурай, в яких витворюється психологічний паралелізм: Як ми кохалися, як зерно в горісі, Тепер розійшлися, як туман по лісі! Як ми кохалися, як голубів пара. Тепер розійшлися, як чорная хмара!

v.        Рефрен (франц. – приспів), — повторення групи слів, рядка або кількох віршових рядків у строфах. Наприклад, у Г. Сковороди: Я ж у полоні нав’язливих дум, Лише одне непокоїть мій ум (повторюється кілька разів упродовж поезії «Всякому місту – звичай і права).

vi.        Риторичні запитання — це такі запитання, які не вимагають відповіді. Вони зосереджують увагу на питанні, про яке йдеться у творі, наприклад:

Хто може випити Дніпро,
Хто властен виплескати море,
Хто наше золото-серебро
Плугами кривди переоре?
Хто серця чистого добро
Злобою чорною поборе? (М. Рильський).

vii.        Риторичні звертання — це звертання до абстрактних понять, неживих предметів або відсутніх людей як до присутніх: «Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно... Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі" (О. Довженко).

viii.        Риторичний оклик (риторичний вигук) — риторична фігура, окличне речення, яке служить для образного вираження якогось сильного почуття — радості, захоплення, гніву, відчаю тощо:

Весна і молодість! Ну що є краще в світі!
Такої, як у нас, нема ніде весни!
Рожевим цвітом радісно залиті
шумлять сади, і сонце п'ють лани (В. Сосюра).

4.    

i.        Алітерація — стилістичний прийом, який полягає у повторенні однорідних приголосних задля підвищення інтонаційної виразності вірша, для емоційного поглиблення його смислового зв’язку («Рокотання-ридання бандур » П. Тичина).

ii.        Асонанс — концентроване повторення голосних звуків у поетичному рядку чи строфі, яке витворює ефект милозвуччя (Оксана Лятуринська: «Було червоне поле бою»), що набуває особливого змісту у поєднанні з алітерацією (П. Тичина: «О панно Інно, панно Інно»).

iii.        Звуконаслідування, або ономатопея (гр. — звуконаслідування) — імітація засобами мови різних позамовних звукових явищ (дзижчати, гавкати, кудкудакати, туркотіти тощо). Наприклад:

А я у гай ходила
По квітку ось яку!
А там дерева — люлі.
І все отак зозулі:
«Ку-Ку!» (П. Тичина).

 

 

Як виразно прочитати художній текст

 

 

 1. Готуючись виразно прочитати будь-який твір, декілька разів прочитайте його про себе.

 

 2. Визначте для себе особисту мету читання (ваше «надзавдання»): що саме ви хочете висловити під час читання, які почуття та асоціації прагнете викликати у слухачів.

 3. Продумайте, у яких місцях тексту необхідно зробити паузи, які слова та словосполучення необхідно виділити голосом.

 4. Вдома декілька разів спробуйте прочитати твір уголос перед дзеркалом.

 5. Тренуючись читати, у думках перевірте, чи не робите ви зайвих рухів.

 6. Перед початком читання у класі займіть зручну позу, розгляньте слухачів і витримайте паузу. Розпочинаючи читати, не забувайте вказати автора та назву твору. Глибоко вдихніть, і розпочинайте читання.

 

Орієнтовна схема аналізу прочитаного

 

 1. Чи правильно зрозумів виконавець тему та ідею твору?

 2. Чи вдалося читцю передати авторську думку під час читання?

 3. Яке було «надзавдання» прочитаного? Чи виконав його виступаючий?

 4. Чи цікаві інтерпретація, «бачення» твору, запропоновані читцем?

 5. Чи задовольнили вас жести та міміка виступаючого під час виконання твору?

 6. Чи не було помилок при передачі змісту художнього твору?

 7. 7.Чи вдалося виконавцю уникнути мовленнєвих недоліків під час читання?

 

Як підготуватися до переказу твору або його уривка

 

 

 1. Перш ніж починати писати, чітко визначте своє ставлення до героя, про якого ви будете писати у творі. Уваж¬но прочитайте твір.

 2. Поділіть його на завершені за змістом частини.

 3. Підготуйтеся до переказу окремих частин:

  зверніть увагу на незрозумілі слова, словосполучення;

  з'ясуйте їхній зміст, намагайтеся використовувати їх при переказі;

  запам'ятайте, про що йдеться на початку, всередині та наприкінці кожної частини.

 4. Переказуючи зміст частини, користуйтеся питаннями-порадниками:

  про що пише автор? (докладний зміст частини);

  як він це робить? (художні засоби які використовує автор).

 5. Якщо вам запропоновано вибірковий переказ, то необхідно із усіх визначених частин відібрати лише ті, які відповідають меті висунутих перед вами завдань, і докладно їх переказати.

 6. Працюючи над стислим переказом, визначте головну думку прочитаного і, уникаючи зайвої деталізації, перекажіть основні події твору.

 

 

 Як підготуватись до твору-роздуму про літературного героя

 

1. Продумайте, що вас хвилює, цікавить, з чим ви не погоджуєтеся.

 2. Прослідкуйте за текстом, як письменник розкриває характер героя, його вчинки. Зверніть увагу на художні деталі, які допомагають вам зробити висновок щодо ставлення автора до героя. Поміркуйте, чи погоджуєтеся ви з думкою автора.

 3. Зробіть необхідні вибірки з тексту, які допоможуть вам написати твір.

 4. Відповідно до структури твору — вступу, основної частини, що складається з тез та доказів, висновку — доберіть додатковий матеріал (епіграф, цитати, факти), що стануть у пригоді при написанні твору.

 5. Спочатку напишіть твір на чернетці.

 6. Працюючи над вступною частиною твору, пам'ятай¬ те, що мета її — підвести до розуміння вашої головної дум¬ки.

 7. В основній частині твору викладайте свої думки та обов'язково аргументуйте їх. Намагайтеся уникати простого переказу епізодів твору. Пам'ятайте, що докази можуть бути як прямі, так І від протилежного. Вживайте тільки ті слова, значення яких ви знаєте; Ухиляйтеся від повторення одних і тих же слів.

 8. У заключній частині твору зробіть емоційний обґрунтований висновок щодо вашого ставлення до героя, про якого ви пишете.

 9. Прочитайте написане; перевірте зміст, послідовність викладу, грамотність, прослідкуйте за розділовими знаками.

 10. Перевірте написане, подивіться, чи немає описок і пропусків букв

Як писати твір компаративного характеру

 

 

 1. Розпочинаючи роботу над твором, ґрунтовно продумай його тему.

 2. Визнач головну ідею твору.

 3. Склади план, добери епіграф, що буде відповідати темі твору та розкривати його головну думку.

 4. Визнач, що об'єднує та вирізняє твори, які ти аналізуєш.

 5. Продумай, який цитатний матеріал з обох творів ти використаєш для аргументації своєї думки.

 6. Порівнюючи твори, не забувай про композиційні засоби викладання думок. А саме:

 - інтригуючий початок;

 - послідовне розгортання тези;

 - хід роздумів у формі «запитання-відповідь»;

 - контрастне зіставлення аргументів;

 - експресивний висновок.

 7. Викладаючи у творі свої думки, не забувай, що вони мають бути пов'язані з темою та головною ідеєю твору.

 8. Звертай увагу на співрозмірність частин твору.

 9. Слідкуй за тим, щоб твої думки розкривалися послідовно, щоб кожне попереднє речення було логічно пов'язане з наступним.

 10. Формулюючи речення, намагайся, щоб твоя думка була висловлена точно, просто, ясно, образно та не допускала подвійного тлумачення.

 

Правила проведення дискусії

 1. Ретельно продумайте свою точку зору і аргументи до неї.

 2. Вступаючи у дискусію, не розпочинайте її з тих питань, за якими ви розходитесь з вашим опонентом.

 3. Використовуйте метод Сократа, який виявляється у тому, що свою думку ви розподіляєте на маленькі частинки і кожну пропонуєте у формі запитання.

 4. Уникайте категоричності, особливо, якщо ви заперечуєте.

 5. Обминайте монологи, адже діалог продуктивніший.

 6. Умійте почути та зрозуміти позицію опонента.

 7. Не переривайте свого співрозмовника,

 8. Не висміюйте його і не доводьте його точку зору до абсурду.

 9. Не причіплюйтеся до невдалої форми висловлювання опонента

 10. Не переходьте на особистість співрозмовника.

 11. Не розбивайте його позицію, а доведіть свою.

 12. Волійте не перемагати, а знайти істину.

 13. Погоджуйтесь з тим, у чому правий ваш співрозмовник, знайдіть раціональне у його словах;

 14. Поясніть, чому ви не можете погодитися зі своїм опонентом і висловіть свої думки.