Джон Кітс (англ. John Keats, 31 жовтня 1795 — 23 лютого 1821) — англійський поет, представник другого покоління англійського романтичного руху. Незважаючи на короткий період творчості й малу популярність за життя, репутація Кітса значно зросла після його смерті, він вплинув на становлення багатьох англійських поетів, зокрема Альфреда Теннісона та Вілфреда Оуена.

ЗАПИШИ!

Для поезії Кітса характерна чуттєва уява, що особливо виразно проявляється в його одах. Викликає інтерес літературознавців також листування Кітса — його листи містять глибокі міркування з теорії поезії.

Аналіз твору сонета "Про коника та цвіркуна", Джон Кітс:

Тема: спів коника і цвіркуна – це звуки природи, символи життя, поезія землі.

Ідея: людина і природа – одне ціле, рівнозначні частинки Всесвіту, лише у гармонії вони почуватимуться щасливими.

Головна думка: автор дає живу картину літнього дня, яку відчуваєш так само реально, як і затишок натопленої кімнати взимку, коли в полях бушують заметілі. Звукові, зорові, дотикові враження зливаються в єдине ціле. Поет розкриває в малому велике, бачить прекрасне в звичайнісінькому.

Сюжет: результати дії сонця і морозу аналогічні – усе живе завмирає. Влітку про життя нагадує невтомний голосок коника, а взимку – пісня цвіркуна, яка лунає все голосніше, пронизливіше… І мимоволі в цю вечірню годину згадується коник, що сховався серед трави на пагорбі. Таким чином цвіркун і коник утворюють композиційне коло, підтверджуючи думку автора про вічний рух життя.

Художні засоби: Епітет: веселі промінці, грайливий дощик; метафора: осінній вечір морозом дихав; уособлення: грім розсердився.

Емоції: радість, хвилювання, лагідність, грайливість, бадьорість, поетичність, ніжність, задушевність, жартівливість, спокій, оптимізм.

Сенкан природа:
Природа
Жива, вічна
Зачаровує, заспокоює, надихає
Невід’ємна частина людського життя
Помічниця.

Сенкан коник:
Коник
Маленький, зелений.
Танцює, дзвенить, тішить. (цитати)
Співом урочисто звеличує життя
Музикант.

Сенкан цвіркун:
Цвіркун
Маленький, чорний
Тріщить, ховається, веселить
Несе спогади про літо.
Зимовий скрипаль.

ТЕМА. Йо́ганн-Во́льфганг фон Ге́те або Йо́ганн-Во́льфґанґ фон Ґе́те^[3]28 серпня 1749, Франкфурт-на-Майні — 22 березня 1832, Ваймар) — німецький поет, прозаїк, драматург, мислитель і натураліст.

Вважається засновником сучасної німецької літератури, лідер романтичного руху «Буря і натиск»

Тема природи в поезії Гете посідає провідне місце. Поет був упевнений у тому, що саме природа є основою життя, а людина – її невід’ємною частиною. Він вважав, що людина і природа – єдине ціле, а гармонія та спокій у природі – віддзеркалення внутрішнього стану людини.

Гармонія природи – це гармонія душі, яку не можна виміряти нічим. Для людини важливо не руйнувати, а навчитися розуміти все, що її оточує. Цей шлях приведе до гармонії, яка є всередині, в душі людини. Спостерігаючи за життям природи, людина відчуває зв’язок із нею, осягає сенс власного життя.

Історія створення вірша 

Вірш «Нічна пісня подорожнього» написаний 1780 р. неподалік від м. Їльменау в мисливській хатинці на вершині гори, де Ґете зупинився перепочити під час подорожі. Йому виповнилося лише 31 рік. Він був сповнений великих надій, планів і відкриттів. Краса німецької природи надихала поста на філософські роздуми. У 80 років (за рік до смерті) Ґете знову приїхав на те місце, із сумом оглянув той самий краєвид і промовив останній рядок свого вірша: «...скоро ти теж відпочинеш»

Робота з текстом

1. Яке враження справив на вас вірш поета?2. Яка картина постала у вашій уяві під час читання твору? Опишіть її (4-5 речень).

3. Сформулюйте основну тему ,ідею вірша.4.Визначте місце людини в поетичному пейзажі Ґете.

ТЕМА:Крістіа́н Йо́ганн Ге́нріх Ѓейне 

 13 грудня 1797, Дюссельдорф, Німеччина — 17 лютого 1856, Париж, Франція) — один із найбільш визначних німецьких поетів та журналістів XIX століття.

Був водночас і поетом романтики, і її підкорювачем. Він зробив мову повсякдення придатною для поетичних творів, підніс жанр фейлетонів та подорожніх розповідей до рівня мистецтва, та надав німецькій мові, не притаманну їй до цього стилістичну легкість та елегантність. Гейне вважають останнім поетом «романтичної епохи» і одночасно її очільником

Аналіз твору вірша "Задзвени із глибини", Генріх Гейне:

Тема: зображення не тільки весняного пейзажу, а й почуттів людини.

Ідея: оспівування природи, яка є близькою людині.

Жанр: вірш.

Головна думка: печальне кохання, розлука, бажання поета привітати кохану. Автор наслідує фольклорні традиції свого народу, звертається до образу троянди і трактує його як символ весни, оновлення, отчого дому, кохання. Тобто тема вірша це природа і кохання.

Ліричний герой: Душа ліричного героя сповнена смутку й печалі. Він самотній, і від того страждає. Але прихід весни сповнює душу новими відчуттями, відроджує світлі, милі серцю спогади, дарує надію. Ліричний герой, споглядаючи пробудження природи, звертається до своєї душі. Просить її прокинутися, повірити і жити. Пісня, що має народитися, зіткана з нот і мелодій ранньої весни та душевних переживань, прагнень ліричного героя. Можемо говорити про єдність природи та людини

Настрій вірша: тиха печаль, надія, радість.

Сомволи троянди: дівчина, кохана, кохання.

Художні засоби: епітети: тиха печаль, сад зелений, мила; метафора: задзвени із глибини тихої печалі; Пісенька… дзвени, зайди в той дім, троянду привітай.