Мико́ла Васи́льович Го́голь (рос. Николай Васильевич Гоголь; прізвище при народженні Яно́вський, з 1821 року — Го́голь-Яно́вський; 20 березня [1 квітня] 1809 року, Сорочинці, Миргородський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 21 лютого [4 березня] 1852 року, Москва, Російська імперія) — російський письменник українського походження.^{[6][7][8][9][10][11][12][13]} Походить з відомого українського роду Гоголів-Яновських.^[14] Вважається класиком російської літератури, найвизначнішим з представників її «української школи».^[8][9][14] Окрім внеску у російську літературу, Гоголь також мав непрямий вплив і на українську літературу й українську культуру вцілому, а також був завзятим етнографом й збирачем українського фольклору

Дія повісті хронологічно приурочена до епізоду царювання Катерини II, останньої депутації запорожців, що відбулася в 1775 році і пов'язаної з роботою Комісії щодо ліквідування Запорізької Січі.

Сюжет твору розгортається в українській Диканьці. Ніким не помічені, в небі кружляють двоє: відьма на мітлі, яка набирає в рукав зірки, і чорт, який ховає місяць в кишеню, думаючи, що темрява, яка настала, утримає вдома багатого козака Корнія Чуба, запрошеного до дяка Осипа Никифоровича на кутю, і ненависний бісу коваль Вакула (який намалював на церковній стіні картину Страшного суду) не наважиться прийти до дочки Чуба — Оксани.

Чуб з кумом не знають, чи йти в такій темряві до дяка, однак вирішують, що підуть. Вдома залишається красуня Оксана. Приходить Вакула. Оксана насміхається з нього. У двері стукає Чуб, що заблукав, без кума, який вирішив повернутися через влаштовану чортом хурделицю додому. Однак, почувши коваля, Чуб вирішує, що потрапив в хату кульгавого Левченка. Чуб відправляється до матері Вакули, Солохи, яка і є тою самою відьмою, що крала з неба зірки.

До Оксани приходять її подруги. Вона зауважує на одній з них розшиті золотом черевички. Оксана гордо заявляє, що вийде заміж за Вакулу, якщо той принесе їй черевички, «які носить цариця».

Між тим, чорта, що з користю проводить час у Солохи, налякав голова, що не пішов до дяка на кутю. Чорт залізає в мішок, залишений серед хати Вакулою, а в інший незабаром лізе й голова, тому що до Солохи прийшов дяк. Дяку теж доводиться лізти в мішок, бо приходить Чуб. Втім, незабаром Чуб ліз в той же мішок, уникаючи зустрічі з Вакулою що повернувся. Поки Солоха розмовляє на городі з козаком Касьяном Свербигузом, що тільки-но прийшов, Вакула забирає мішки, пояснюючи собі їх тяжкість своїм пригніченим станом після зустрічі з Оксаною.

У натовпі колядників коваль знову зустрічає Оксану, яка повторює свою обіцянку щодо черевичків. З горя Вакула вирішує втопитися, кидає всі мішки, крім найменшого, і тікає.

Трохи заспокоївшись, Вакула хоче спробувати ще один спосіб: він приходить до запорожця Пузатого Пацюка, який «трохи схожий на біса», і отримує туманну відповідь, що чорт у нього за плечима. Передчуваючи славну здобич, чорт вискакує з мішка і, сівши на шию коваля, обіцяє йому цієї ж ночі Оксану. Хитрий коваль, вхопивши чорта за хвіст і погрожуючи його перехрестити, стає господарем становища і велить бісу везти його «в Петербург, просто до цариці»^[2].

Опинившись в Петербурзі, коваль приходить до запорожців, з якими познайомився восени, коли вони проїжджали через Диканьку. З допомогою чорта він намагається потрапити до цариці. Дивуючись розкоші палацу і чудному живопису, коваль виявляється перед царицею і просить її дати черевички. Зворушена такою простодушністю, Катерина звертає на цей пасаж увагу Фонвізіна що стояв неподалік, а Вакулі дарує черевички.

У селі в цей час диканські баби сперечаються, яким саме чином наклав на себе руки Вакула. Ці пересуди бентежать Оксану, вона всю ніч не може заснути, а до ранку «закохалася по вуха в коваля». Повернувшись на Батьківщину, коваль виймає зі скрині нову шапку й пояс і відправляється до Чуба з проханням віддати за нього Оксану. Чуб, спокушений подарунками й розсерджений віроломством Солохи, погоджується. Йому вторить і Оксана, готова вийти за коваля «і без черевичків».

Завівши сім'ю, Вакула розписав свою хату фарбами, а в церкві намалював чорта, та «такого гидкого, що всі плювали, коли проходили повз».

А що вам відомо про Вакулу?

- Підтвердьте рядками з тексту.

-.Чи виконав коваль Вакула свою обіцянку? Хто допоміг йому принести черевички?

-.Як вигадаєте, чи піддався коваль злій силі?

-.Які риси характеру притаманні Оксані? Якими якостями наділяє автор Оксану? Які риси характеру він підкреслює в її образі? Підтвердьте рядками з тексу (Оксана — найвродливіша дівчина, примхлива, манірна, кокетлива, грайлива, погордлива, самовдоволена і тим не менш приваблива, бо, як підкреслює автор, їй пасують навіть її недоліки, які надалі «виліковує» всепереможна сила справжнього кохання).

-У яких умовах жила Оксана? (Батько, козак Чуб, був заможним, отже і його донька ні в чому не мала нестачі. Оксана звикла, що батько виконує всі її забаганки.)

-Як ви думаєте, чи подобався Оксані коваль Вакула? (Їй, скоріше, подобалися його подарунки і відданість. Вона крутила ковалем на всі боки.)

-Якою Вакула бачив Оксану? Підтвердьте словами з тексту. (Коваль, як і всі закохані, її обожнював, ідеалізував. «Так: це вона! Стоїть, як цариця, і блискає чорними очима. Їй розказує щось показний парубок, мабуть, забавне, бо вона сміється. Та вона завжди сміється»; «Але, Боже ти мій, чому вона така в біса гарна? Її погляд, і мова, і все, ну от так і палить, так і палить …»

-Як ви думаєте, чому Оксана змінилась? Герой якого твору зарубіжної літератури змінився саме в Різдвяну ніч?

-Яку роль у долі  Вакули відіграли запорожці?

-Якими у творі зображені запорожці?

-Як закінчилося оповідання? Зачитати з тексту.

-.Які казкові персонажі діють у творі?

-Які елементи фантастики використовує автор?

1.      Заради любові до Оксани Вакула, глибоко віруюча і богобоязлива людина,  в одну ніч верхи на чорті робить казкову подорож у далекий і загадковий Петербург і привозить для своєї коханої  царицини черевички невимовної краси. У цьому епізоді дуже яскраво проявилась його готовність пожертвувати чим завгодно в ім’я любові. На обіцянку чорта, що Оксана «буде сьогодні ж наша», Вакула відповідає: «За таку ціну готовий бути твоїм».

Але й отут коваль просто так не здається. Перехрестивши чорта, він повністю підкоряє його собі і в кінці подорожі «віддячив» йому, відваживши три удари лозиною.

 Зрештою самовідданість, сміливість Вакули, його безмежна любов і відданість отримали винагороду – Оксана покохала його.

В різдвяну ніч сталося чудо – і Оксана змінилась. Якою була вона? Якою стала? Чому?

2.      Завдання:  розповісти про Оксану.