ТЕМА № 7  Пояснення природних циклів у міфі «Деметра і Персефона».Зображення одвічної мрії людства про крила в міфі «Дедал і Ікар».

 

 

 

 

 

Деметра і Персефона.

Викрадення Персефони Аїдом

   З давніх-давен греки шанували богиню родючості, хліборобства, шлюбу Деметру — дочку Кроноса та Реї, сестру й дружину Зевса. Її зображували з кошиком фруктів або колосками на голові. Згідно з міфом, вона навчила людей обробляти землю, користуватися її дарами, щедро дарувала людям достаток і мир. Як й інші безсмертні боги, Деметра жила на Олімпі, але часто любила спускатися на землю, беручи із собою доньку Персефону (або, як її звала, Кору). Однак Аїд, вражений красою Персефони, викрав її. Після марних пошуків доньки Деметра довідалася про це від Аполлона (Геліоса). Розгнівавшись, вона залишила Олімп і позбавила землю родючості. Щоб заспокоїти Деметру, Зевс послав Гермеса в підземне царство за Персефоною. Проте Аїд дав Персефоні гранатових зернят. З’ївши їх, вона не могла забути підземного царства. За велінням Зевса Персефона дев’ять місяців у році проводила в матері, а три місяці правила в царстві Аїда. Деметра відновила на землі родючість і повернулася на Олімп. Культ Деметри в Стародавній Греції був пов’язаний із землеробством, а також із родинним життям і вихованням дітей.

 

________________________________________________________________________________________________________________________________

  

Богиня Деметра мала дочку Персефону, батьком якої був громовержець Зевс. Аїд викрав Персефону, і Деметра блукала по всій землі в її пошуках. Через дев’ять днів, зрозумівши, що її пошуки марні, Деметра звернулася за допомогою до Геліосу, який назвав їй ім’я викрадача, і Деметра зрозуміла, що Зевс сам уступив братові свою дочку, вона безсила що-небудь змінити. Змінивши зовнішність, богиня вирушила поневірятися світами. В Ельовсине Деметра опустилася на камінь біля джерела (колодязя) Анфіона. Тут її в сльозах побачили дочки елевсинского царя Келея. Богиня не розповіла дівчатам свою таємницю, сказала, що вона родом з Криту і була пограбована, попросила для себе роботу і дах. Царівни відвели її в дім батька. Входячи в мегарон, богиня зачепила головою одвірок дверей, від чого по дому поширилося сяйво. Цариця Метаніра, що помітила це, зрозуміла, що перед нею непроста смертна. Вона вклонилася богині і запропонувала зайняти своє крісло. Деметра відмовилася і, влаштувавшись на простому дерев’яному сидінні біля столу, віддалася печалі. Вона відмовлялася від вина та їжі, нікого навколо не помічала. Лише гострий жарт служниці Ямби змусила її посміхнутися. Цариця довірила чужинці догляд за своїм сином Демофонт (по Гигину – Триптолема). Протягом кількох ночей немовля подорослішав на рік. Деметра, бажаючи зробити дитину безсмертною, завертала його в пелюшки і клала в палаючу піч. Метаніра одного разу побачила це, підняла крик, веліла віддати дитину. Тоді Деметра постала перед жителями будинку в своєму божественному образі і повеліла побудувати їй храм в Ельовсині, а біля джерела (колодязя) Анфіон за міською стіною – вівтар, натомість пообіцявши навчити їх секретам землеробства. В період поневірянь Деметри на землі припинили сходити врожаї. Люди вмирали від голоду і не приносили жертви богам. Зевс почав посилати за Деметрой богів і богинь, щоб умовити повернутися на Олімп. Але вона, сидячи в чорному одіянні в Елевсинському храмі, не помічала їх. Тоді Зевс велів Аїду повернути Персефону. Але Аїд дав Персефоні гранатових зернят, з’ївши які, вона не може забути підземного царства. Відтоді Персефона дев’ять місяців року проводить у матері, а три місяці мусить залишатися в Аїда. Побачивши Персефону, Деметра вийшла із заціпеніння, скинула траурне вбрання і прикрасила свою голову вінком з волошок. У подяку за гостинність Деметра навчила елевсінців землеробству, і повернулась на Олімп. Вона дала Триптолему насіння пшениці, і він перший зорав і засіяв поле. Потім, за велінням Деметри Триптолем облетів усі країни світу на запряженій крилатими зміями колісниці і всюди навчив людей землеробству.

 

 АНАЛІЗ   МІФУ

Хто така Деметра? (Богиня родючості й хліборобства)

— Який вона мала вигляд? (Висока, ясночола, у вінку із золотого колосся й чарівних маків.)

— Як звали дочку Деметри? (Персефона, Кора)

— Як у міфі пояснюється виверження вулкану на острові Трінакрія? (Під островом у кам’яному полоні знаходиться покаране Зевсом чудовисько Тіфон. Коли він силкується вирватися на волю, з Етни летить каміння і виривається полум’я.)

— Хто такий Аїд? (Бог підземного царства, царства мертвих.)

— Чому Аїд закохався в Персефону? (Афродіта наказала своєму сину Ероту вистрілити Аїдові у серце. Вона хотіла, щоб боги не забували про її силу і владу над ними.)

— Що збирала Кора у гаю? (Квіти)

— Що сталося з Деметрою після викрадення Кори? (Вона страшенно страждала, не пила і не їла, не омивала своєї нетлінної шкіри і ясних очей. Темно-синій хітон її подерся, червоні маки зів’яли, золоте колосся загубилося, а довгі коси взялися памороззю-сивиною.)

Як богиня Деметра покарала злого хлопця Аскалаба? (Перетворила на ящірку.)

— Хто розповів бідній матері таємницю викрадення Кори? (Геліос, бог Сонця)

— Як люди відчули журбу Деметри? (Земля перестала родити, зів’яли квіти, повисихали джерела; життя на землі ніби завмерло.)

— Яким чином підступному Аїду вдалося залишити у підземному цар­стві Персефону? (Вона скуштувала декілька зерняток гранату в підземному царстві і тому повинна була залишитися там назавжди.)

— Кого і чому Персефона перетворила на сича? (Служника Аїда за те, що він розповів про гранат, скуштований нею.)

— Як мудрий Зевс розв’язав суперечку між богами? (Дві третини року Персефона буде проводити на землі з матір’ю Деметрою, а одну третину — у підземному царстві з чоловіком Аїдом.)

— Які природні явища пояснюються у цьому міфі? (Зміна пір року, вивер­ження вулкану)

— Доведіть, що цей переказ є міфом.

Цікаво знати!

Від імені богині Деметри утворилося сучасне чоловіче ім’я — Дмитро (Дмитрій).

 

— Які квіти збирала Кора? (Квіти, які, за свідченням Овідія, збирала Кора (Персефона), були маками. На острові Кріт знайдено зображення богині з го­лівками маку у волоссі. На іншому зображенні богиня тримає маки у руці, а на золотій каблучці з кладу, знайденому в акрополі Мікен, Деметра передає го­лівки маків своїй дочці Персефоні. Макове насіння додавали до хліба, відтак маки символізували Деметру, оскільки вони росли на нивах. Кора ж збирає або вживає мак через його снодійну властивість та червоний колір пелюсток, який вважали символом відродження після смерті.)

 

 

 МІФ  ПРО НАРЦИСА

 / підручник ст. 34- 36/

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОБОТА НАД ЗМІСТОМ

 

— Ким був Тіресій? (Сліпий віщун, який за волею Зевса передбачав майбутнє.)

— Як звали матір Нарциса? (Німфа Ліріопея)

— Про що Ліріопея хотіла дізнатися у віщуна? (Чи довго буде жити її син, бо він — смертний?)

— Чому пророцтво Тіресія здалося німфі дивним? (Віщун сказав, що Нарцис житиме доти, доки сам себе не побачить.)

— Що понад усе любив Нарцис? (Полювати, блукати у лісі.)

— Як звали німфу, що закохалася в героя? (Ехо)

— Чому Ехо втратила можливість розмовляти? (Гера покарала Ехо за те, що вона відволікала її розмовами, у той час, коли Зевс розважався з її се­страми — німфами.)

— За що Афродіта покарала Нарциса? (За нехтування коханням німф і дівчат)

— У чому полягало покарання юнака? (Він закохався у самого себе, поба­чивши своє віддзеркалення у воді.)

— Що трапилося з Нарцисом після смерті? (Він перетворився на прекрасну білу квітку — нарцис.)

— Що сталося з німфою Ехо? (Від страждань вона худла, доки не зоста­лися в неї лише кістки та голос. Кістки перетворилися на каміння, а голос живе й досі.)

— Які природні явища пояснюються у цьому міфі? (Виникнення луни та квітки нарциса)

Цікаво знати!

 

У сучасній мові нарцис (у перен. знач.) — самозакохана людина.

 

 

 

 

ПІГМАЛІОН

/підручник ст.37/

РОБОТА НАД ЗМІСТОМ

 

Міф “Пігмаліон і Галатея” скорочено

Пігмаліон був царем острова Кіпр, сином Бела і Анхіної. Він був гарним різьбярем. У години виснажливої праці Пігмаліон почувався щасливим. Він вирізав зі слонової кістки статую і полюбив її.  Робив їй подарунки (самоцвіти, коралі, стрічки), одягав в дорогий одяг, але статуя продовжувала залишатися статуєю, а любов нерозділеною. Під час свята, присвяченого Афродіті, Пігмаліон звернувся до богині з благанням дати йому жінку настільки ж прекрасну, як і виконана ним скульптура. Наважитися попросити оживити холодну статую Пігмаліон не наважився. Зворушена такою любов’ю, Афродіта оживила статую, яка стала дружиною Пігмаліона. В одному з варіантів, дружина народила від Пігмаліона синів Пафосу, Кинира та доньку Метарму. Згідно Овідію, Кінір був сином Пафосу. Також відомий варіант, згідно з яким Пафос не син, а дочка Пігмаліона. Ім’я дружини Пігмаліона не згадується в древніх джерелах. Жан-Жак Руссо у своєму творі «Пігмаліон» (1762) назвав її Галатея.

 

“Орфей і Еврідіка”

скорочено

 

 

На півночі Греції, у Фракії, жив співак Орфей. Еврідіка була його дружиною, але щастя їх було недовговічне. Одного разу Орфей і Еврідіка були в лісі. Еврідіка гуляла по лісу і ступила в зміїне гніздо, а змія її вжалила. Смерть забирала Еврідіку в підземне царство. Велике було горе Орфея. Він пішов від людей і цілі дні проводив один, блукаючи по лісах, виливаючи в піснях свою тугу. І така сила була в цих тужливих піснях, що дерева сходили зі своїх місць і оточували співака. Звірі виходили з нір, птиці покидали свої гнізда, камені зсувалися ближче. І все слухали, як він сумував за своєю коханою. Потім Орфей вирішив сам відправитися в царство мертвих. Довго шукав він входу в підземне царство і, нарешті, в глибокій печері Тенара знайшов струмочок, який тік в підземну річку Стікс. По руслу цього струмка Орфей спустився глибоко під землю і дійшов до берега Стикса. За цією річкою починалося царство мертвих. Перевізник мертвих, Харон, плив за новими прибульцями, і відмовився брати Орфея до човна. Тоді Орфей заспівав, і Харон слухняно перевіз його на інший берег.  Дійшов він до палацу повелителя підземного царства – Аїда. Високо на золотому троні сидів грізний Аїд і поряд з ним його прекрасна цариця Персефона. Багато дивних і незвичайних міфічних істот він побачив. Співак наблизився до трону похмурого владики і заспівав ще натхненніше: він співав про своє кохання до Еврідіки. Всі милувалися його піснями. Тоді підняв голову Аїд і спитав: – Чого ти шукаєш, співак, в царстві мертвих? Скажи, чого ти хочеш, і я обіцяю тобі виконати твоє прохання. Орфей попросив Аїда – повернути йому Еврідіку! – Нехай буде так, як ти просиш! – Сказав Аїд Орфею. – Я поверну тобі Еврідіку. Ти можеш відвести її з собою наверх, на світлу землю. Але ти повинен обіцяти … Ти не повинен бачити її, поки не вийдеш на світ. -Не озирайся назад і не дивись на неї. Оглянешся – втратиш її навіки! І Аїд наказав Еврідіці слідувати за Орфеєм. Попрямував Орфей до виходу з царства мертвих. Нарешті попереду стало світлішати, близький був вихід на землю. Тривога стиснула серце Орфея: тут чи Еврідіка? – Де ти, Еврідіка? Дай поглянути на тебе! На мить, зовсім близько, побачив він милу тінь, дороге, прекрасне обличчя … Але лише на мить. Негайно відлетіла тінь Еврідіки, зникла, розтанула в мороці. Довго сидів Орфей на березі Стіксу один і чекав. Він не дочекався нікого. Довелося йому повернутися на землю і жити. Але він не міг забути свою єдину любов – Еврідіку, і пам’ять про неї жила в його серці і в його піснях.

РОБОТА НАД ЗМІСТОМ

— Що подарував Орфею бог Аполлон? (Кіфару, або ліру)

— Чим був знаменитий Орфей? (Він був талановитим співцем; усе живе на землі завмирало, слухаючи його.)

— Чому бог Гіменей не хотів прийти на весілля Орфея та Еврідіки? (Він відчував, що ця пара не буде щасливою.)

— Яке лихо трапилося незабаром? (Еврідіка померла від укусу отруйної змії.)

— Що вирішив зробити Орфей? (Повернути дружину з царства мертвих.)

— Чому Харон і пес Кербер дозволили співцеві пройти у підземне царство? (Вони були зачаровані його співом.)

— За якої умови Аїд дозволив Орфею забрати Еврідіку? (Йти, не озираючись назад.)

— Чому озирнувся Орфей? (Хотів переконатися, що Еврідіка оживає.)

— Чому вакханки напали на співця? (Не могли пробачити йому, що він зневажає їх, не звертає на них жодної уваги.)

— Як пам’ять про Орфея увічнилася на землі? (За міфом, голову Орфея морські хвилі донесли до острову Лесбос, і відтоді цей острів став батьківщиною славетних поетів. А кіфара співця засяяла незгасно на небі — її можна побачити як сузір’я Ліри.)

— Які якості уособлює в собі Орфей? (Він талановитий митець, людина, що віддана своєму єдиному коханню.)

Цікаво знати!

 

У сучасній мові орфей — чудовий співець і музика.

ВЕЛИКА МЕТА ОСВІТИ-

ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ ЗНАННЯ.

А Й ДІЇ"

Герберт Спенсер

"Світова література -

мистецтво само-

вираження

за допомогою слова "

Акутагова Рюноске


"Читають всі, але далеко не всі вміють читати"

                 Ф.Варан

"Коли з'єдналися любов

і майстерність,

можна чекати шедевра. "

Джон Рескін