Ча́рльз (або Ча́рлз) Джон Га́ффем Ді́кенс (англ. Charles John Huffam Dickens; 7 лютого 1812, Лендпорт, Англія — 9 червня 1870, Гаєм, Англія) — англійський письменник, один із найпопулярніших романістів вікторіанської епохи, відомий політичний агітатор.

Деякі критики називали Дікенса майстром прози та хвалили за численних унікальних персонажів і яскраве зображення суспільства, інші ж звинувачували його в надмірній сентиментальності, незвичайних подіях і гротескних образах^[13]. Популярність творів Дікенса завжди була дуже високою, вони ніколи не припиняли видаватися^[14][15]. Багато з романів Дікенса вперше з'явилися як популярні на той час періодичні видання, крім того, Дікенс часто писав твори частинами, що задавало їм певний ритм, в якому сюжет був розбитий на частково незалежні епізоди, із розв'язкою на початку кожної нової частини^[16]. Твори Дікенса пронизані дотепністю, що вплинуло на оригінальність національного характеру і способу мислення, відомого у світі як «англійський гумор».

Найзнаменитіші романи Дікенса: «Посмертні записки Піквікського клубу», «Пригоди Олівера Твіста», «Ніколас Нікльбі», «Девід Копперфільд», «Холодний дім», «Повість про двоє міст», «Великі надії», «Наш спільний друг», «Таємниця Едвіна Друда».

В оповіданні "Різдвяна пісня у прозі" видатного англійського письменника Чарльза Діккенса (1812-1870) йдеться про холодного, жадібного й злого власника торгової спілки Скруджа і привида Марлі, колишнього компаньйона Скруджа, який з'явився у переддень Різдва, щоб врятувати душу свого друга від черствості й самотності. Скрудж зустрічається з Духом Минулого, Теперішнього й Майбутнього Різдва, повертає собі святковий настрій і бажання дарувати радість близьким й усім оточуючим.

В основу сюжету різдвяної казки покладені дива святкової ночі. У якусь мить відбувається досить незначна подія, але після цієї події може початися духовне відродження людини, яка забула, що вона була створена за образом і подобою Божою. Дверний молоток у повісті раптом перетворюється у обличчя Джейкоба Марлі, який помер сім років тому саме у Свят-вечір, кахлі голландської печі, які зображують сцени із Священного Писання, теж раптом затуляються образом померлого. Здається, сам дух Марлі попереджає Скруджа про небезпеку життя без дотримання моральних цінностей. Духи Різдва у цьому творі ведуть Скруджа від перших днів дитинства до самої його смерті, і все це гармонічно сплітається в події однієї ночі. Все це покликане повністю змінити життя строго скнари і поставити його на шлях істинний.
Душа Скруджа настільки замертвіла, що його інколи плутають з померлим компаньйоном та називають Скруджа його ім’ям. Головного героя повісті автор змальовує зморшкуватим та сухим, бездушним і жорстоким, холодним, наче льодова брила ділком. Він увесь час сидить в своїй промороженій конторі та через свою жадібність не дає клерку купити хоч трохи вугілля. Свого героя Ч. Діккенс порівнює с забутим на зимовому холоду вуличним краном, з якого потихеньку капала вода доки він не перетворився на льодову брилу.
Ще більш вражає образ старого Скруджа на фоні його племінника, коли той приходить побажати своєму дядькові веселого Різдва: «Здавалося, від нього пашіє жаром, наче від пічки. Щоки у нього червоніли… очі блищали, а з рота йшла пара».
І ось Скрудж зустрічається з Духом Минулого Різдва: «Твої губи дрижать, – промовив Дух. – А що це котиться по твоїй щоці?». Майже непомітно перші крихітки льодової брили розтоплюється першою сльозинкою, яка котиться по щоці старого скнари. Повільно зникає душевний холод, і він вже жалкує, що прогнав хлопця, якій співав різдвяний гімн, жалкує він і над тим, що не сказав теплого слова своєму клерку. Вже після першої сльозинки Скрудж схлипнув, а потім й заплакав, коли впізнав в маленькому хлопчикові самого себе.
Спочатку Скрудж не вірить Духові Марлі, а Духа Минулого Різдва навіть просить загасити своє світло і намагається зробити це сам. Але Духа Різдва Прийдешнього він уже просить про інше: «Веди мене куди хочеш… Якщо цієї ночі ти теж повинен мене чогось навчити, хай це піде мені на користь». І становиться зрозумілим, що Скрудж не лише з переляку обіцяє виправитися і спокутувати своє минуле зміненим майбутнім, бо невдовзі він виконує те, що пообіцяв Бобові Кречету.
П’ять частин геніального твору видатного англійського письменника Чарльза Діккенса «Різдвяна пісня в прозі» – це пісня на славу Різдва, часу, коли багато людей переглядають свої вчинки в минулому и вирішують змінити своє майбутнє життя в найкращу сторону. Прикладом такої зміни і є історія про старого Скруджа, якого святкові події перетворюють майже на іншу людину, яка визиває у читача співчуття та жалість.

 ПОМІРКУЙ !

• Хто є головним героєм «Різдвяної пісні у прозі»? Що ми дізнаємося про нього з перших сторінок ?
• Які персонажі, окрім Скруджа, діють у повісті? Для чого автор розповідає нам про специфіку їхнього життя?
• Що відбувається зі Скруджем напередодні Різдва? Чи можливо таке насправді? Отже, можемо сказати, що фантастика займає неабияке місце у повісті.
• Як Скрудж ставився до оточуючих? Чи були у нього друзі?  Чому?
• Хто допоміг Скруджеві побачити майбутнє і як це сталося? Коли відбулися ці події

Фантастика (грец. phantastike — мистецтво уявляти) — це 1) різновид художньої літератури; 2) спосіб художнього творення, в основі якого лежить нереальне, уявне, чарівне, наприроднє.

Отже, фантастика - те, що не існує в дійсності, створене фантазією, уявою. Композиція - побудова, розташування та взаємозв'язок усіх частин твору.

Знайдіть у тексті повісті опису трьох Духів. Зачитайте їх.

- Як ви думаєте, чому Духи виглядають саме так? (Дух Минулого Різдва схожий на дитину і має в собі джерело невгасимого, яскравого світла - можливо, це те найкраще, що є в людях, в дитинстві і що вони з часом старанно прагнуть заховати. Дух Теперішнього Різдва - життєрадісний, сильний, веселий. З усіх трьох Духів він - найенергійніший і найприємніший. Можливо, тому, що це Різдво - його, і Скрудж може змінитися на краще саме в цей час. Дух Майбутнього Різдва - лише похмура фігура, невизначена, мовчазна. Він має такий вигляд, очевидно, через те, що нічого приємного показати Скруджу не зможе. Смерть, зрада, радість людей від його загибелі - все це вражає і разом з тим зцілює душу героя).

• Чи можна назвати образи Духів фантастичними? (Так, адже насправді такого не буває)

• Навіщо автор використовує ці образи у творі? (Фантастичні образи трьох Духів Різдва покликані змусити душу Скруджа здригнутися, перетворити людиноненависника в людинолюба).

• Які ще елементи фантастики використовує Діккенс в повісті?

• Подорож у просторі та часі;
• Образи примар (Марлі та інших).

- Зачитайте цитати.

• У чому полягає реалістичність «Різдвяної пісні у прозі»? (В описі деталей побуту, зображенні суспільного устрою Англії, наслідків недосконалості цього устрою, що проявляється в соціальному розшаруванні суспільства, в якому люди мало не вмирають від голоду).

3.3. Складання ЛС «Реальне і фантастичне у творі Ч. Діккенса»

-

Дати відповідь ( письмово)

 У чому ж причина надзвичайної популярності «Різдвяної пісні...»?

Можливо, в тому, що Діккенсу вдалося переконливо показати, що бідняки — теж люди, які вміють бути щедрими, милосердними і, головне, здатні щиро й віддано любити. Схожу думку висловив Роберт Бернс у вірші «Чесна бідність», який ви вивчали минулого року. Бідні люди часто набагато добріші за багатіїв. А гроші, золото, в яких дехто вбачає чи не єдину гарантію щастя, можуть зробити людину дуже самотньою і нещасною. І найчастіше бідняк, який зберіг у своєму серці любов і доброту, набагато щасливіший за багача, якого всі «люблять» за його гроші.

Сучасники називали Діккенса співцем доброти й милосердя, поборником гуманізму. Таким він і залишився у вдячній пам'яті людства. Це й зрозуміло, адже своїми творами письменник намагався зробити світ кращим, переконати людину, що найвища життєва цінність — це тепло родинного вогнища. А справжні коштовності, з якими ніколи не може зрівнятися золото, — це доброта і милосердя.