.Єгипетські міфи. Ра та Апоп. Міф про те, як Тефнут покинула Єгипет.

Тема №9

Єгипетські міфи.Ра та Апоп. Міф про те, як Тефнут покинула Єгипет.

Арабська Республіка Єгипет (Arab Republic of Egypt – англ. мова). Географічне положення – розташована на північному сході Африки і частково Азії (Синайський півострів.

піраміди Гізи

Великі єгипетські піраміди - головна визначна пам'ятка, яку бажає побачити кожен відпочивальник. Місце поховання фараонів розташоване в передмісті Каїра на плато Гіза, в однойменному місті Ель-Гіза.

Храмовий комплекс складається з декількох споруд і кладовищ:

- гробниці Хафра (136 м), Менкаура (61 м) і Хеопса (146 м);
- храми, що ведуть до усипальниць єгипетських правителів;
- «піраміди-супутники» з покійними дружинами;
- чотири некрополя з похованням родичів і придворних фараонів;
- статуя Великого Сфінкса (висотою 20 м і довжиною 73 м).

Піраміди Гізи є одним з Семи Чудес Древнього світу.

Стародавнє місто-музей Луксор

Луксор - найбільша загадка Єгипту і один з найбільших музеїв під відкритим небом. На території арабського культурного центру розташована велика кількість старовинних монументів і пам'яток.
Раннє на території Луксора перебували Фіви - столиця античного Єгипту, іменована в стародавні Уасет. Сучасний Луксор ділиться на дві зони, розділені Нілом. На західній стороні знаходиться місто живих, а на східній розташоване місто мертвих.

Обидві святі обителі, зведені на честь бога Амон-Ра

Гора Мойсея

Гора Мойсея має безліч імен - Синай, Джембель-Муса, Хорив. За біблійними переказами на цьому місці Бог заповідав пророку свої святі заповіді. Потрапити на її вершину можна двома шляхами - через Сходи покаяння з 3750 ступенів (короткий шлях) і по верблюжої стежці, яка простягається на 8 км по спіралі (довга дорога). Завершується сходження Сходами черниць, що складається з 750 ступенів.
Уздовж туристичної траєкторії встановлені лавки і тенти, де можна перекусити і втамувати спрагу. Підйом на гірський пік триває близько 3 годин. На горі знаходиться каплиця Богородиці, храм пророка Іллі в печерах і мечеть Мохаммеда.

Фарао́н — титул монарха в Стародавньому Єгипті, сучасне найменування правителів Стародавнього Єгипту.

Фараон вважався живим богом, який після своєї смерті повинен приєднатися до інших богів. Він носив титул Сина Сонця і мав релігійну, політичну та військову владу в усьому Єгипті. Кожен фараон мав п'ять так званих титульних імен. Фараони з одного роду, котрі правили послідовно, складали династію.

Помічником фараона був перший міністр (візир), керівник виконавчої влади.

Тутанхамон (бл 1332—1323 р.р. до н.е.)означає «Живий образ Атона», тоді як Тутанхамон має значення «Живий образ Амона»

Неферті́ті (має вимовлятися приблизно як *nafratiːta^[1]) (1370-ті до н. е. — 1330-ті до н. е.) була головною царською дружиною давньоєгипетського фараона XVIII династії Ехнатона. Вона, судячи з усього, була мачухою або ж свекрухою фараона Тутанхамона

Рамзес II, найвідоміший давньоєгипетський фараон, що правив 67 років і запам'ятався підписанням першого відомого історикам мирного договору

Ра (Атум, Амон, Птах) — виникли з первісного водного хаосу — Нуна
Перше покоління богів:
- Шу — повітря
- Тефнут — волога
Друге покоління богів:
- Геб — земля
- Нут — небо. Жіноче божество.
Третє покоління богів:
- Осіріс — бог загробного світу
- Ісіда — богиня родючості
- Сет — уособлення грози, блискавки, природного лиха, володар життєвої сили.
- Нефтида — богиня підземного царства, друга жінка Осіріса.

Єгипетська міфологія почала формуватися в IV тис. до н. е. Міфи давніх єгиптян були пов’язані з віруваннями людей. У кожній провінції вірили у своїх богів і по-різному пояснювали світ і все, що існує довкола.

. Майже всіх богів вони зображували людьми з головами тварин або птахів. Бог-творець, за допомогою якого постав світ, зображений в образі Птаха (він також був покровителем ремесел). В особливій пошані в єгиптян були бик (бог Апіс), корова (богиня Ісіда), баран (бог Амон), змія (бог Атум), крокодил (бог Себек), кішка (богиня Баст), левиця (богині Тефнут і Сехмет), шакал (бог Анубіс) та ін.

Найголовнішим був культ сонця, якe вважали творцем Усесвіту й богів. Богом сонця вважали спочатку Атум, а потім Ра. Осіріс був богом родючості й царем загробного світу, Геб — богом землі, Шу — богом повітря, сином Ра, Тефнут — богинею вологи, донькою Ра й дружиною Шу.

ПАНТЕОН БОГІВ

ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ

У єгипетській міфології є кілька міфів про походження світу. Коли не було ні землі, ні неба, Усесвіт нагадував безмежний океан води. Цей водяний хаос мав ім’я Нун. Він і був батьком богів. З його глибин вийшли боги, які створили землю, небо, тварин і рослини. І першим серед них було сонце. Існує й інший міф про походження світу. Спочатку серед вод безмежного океану з’явився пагорб. І от якось на ньому розкрилася дивовижна квітка лотоса. У її пелюстках було сховане дитя, якому судилося стати богом на ім’я Ра. Від дитини йшло таке сліпуче сяйво, що Всесвіт, який досі перебував у пітьмі, освітився й ожив. Є ще один міф, згідно з яким сонце вийшло з яйця, яке зніс птах, що піднявся з водяного хаосу.

РА ти АПОП

У цьому міфі знайшли відтворення уявлення давніх єгиптян про існування дня і ночі, а також про одвічну боротьбу добра і зла. Силу світла уособлює Ра, а силу зла — змій Апоп. Прийом антитези увиразнює основну думку давньої оповідки, де присутній Ніл як традиційний образ єгипетської міфології.

З приходом Тефнут скінчилася посуха в Та-Кемет. Пішли дощі, і Ніл розлився, напоївши і удобривши висохлу землю полів. A Pa повелів вважати святом день приходу Тефнут в Єгипет і щорічно влаштовувати урочистості на честь його улюбленої дочки, його полум’яного Ока. З тих часів єгиптяни пов’язували закінчення сухого періоду року і розливи Нілу з поверненням Тефнут на батьківщину і відзначали особливо ці дні. У храмах богині розігрували цілі священні вистави-містерії, в яких кожен раз знову зображувався догляд та повернення

Тефнут. Тефнут була богинею добра і зла. Вона могла сміятися від душі, і серце її було солодким. В цей час вона виступала в образі Хатхор – юної і прекрасної діви, богині музики і танців. Але могла вона стати і гнівною, як розлючена левиця, очі її могли наливатися кров’ю від гніву, вивергаючи полум’я на винних, тоді її називали Сохмет, ототожнюючи з грізною богинею помсти.

Тефнут-Сохмет – цариця жінок і володарка злих духів, вона прикрашала себе гірляндами квітів і фарбувалася кров’ю своїх жертв. Коли Тефнут-Хатхор втомлювали пляски і музика, вабило її знову в пустелю, і грізно гарчала вона в горах, і все тремтіло від страху перед нею. Художники зображували Тефнут-Сохмет в образі стрункої жінки з головою левиці. На голові у неї діадема – коло зі змією.

Це символ божественного Ока – Уджат.

Робота з текстом

Чому Тефнут розгнівалася?
Як позначилася на землях Єгипту відсутність богині вологи?
Який план порятунку країни придумав Ра?
Які тварини згадуються в міфі? З якими богами вони пов’язані?
Як Шу й Тот повернули Тефнут? Перекажіть цей епізод.
Визначте складники сюжету міфу.
Чи є алегорія в цьому міфі? Обґрунтуйте свою думку.

Для обговорення

Чому міфологічні образи стали вічними образами у світовому мистецтві? Розкрийте загальнолюдський зміст 1-2 вічних образів з міфів.