Відкриття і розвиток обдарованих дітей

Тисячоліттями в суспільній свідомості формувалося уявлення про обдарованість(акумулювалися научні дослідження і приватні спостереження.( Варто зауважити, що проблемою виявлення і розвитку обдарованих дітей займалися

С.Л. Рубинштейн, Б.М. Теплов, К.К.Платонов, Лейтс,Ленноновський ,Кеттел, Р. Торндайк і Е. Хген, Векслер, Р.Амтхауер, Л.С. Выготский, А.Бине, Ч.Спирмен, О.Липпман  і багато інших). Обдарованим вважали того, хто був здатним до видатних досягнень, міг знайти  цікавий, нестандартний вихід із ситуації, створити принципово щось нове, легко здобував нові знання, робив те, що іншим не під силу. Проговорюючи слово « обдарованість», ми підкреслюємо, що в психіці людини є дещо таке, що йому « дароване». Визнання можливості існування самого дару є не що інше як визнання факту існування індивідуальних відмінностей, обумовленних не тільки впливом оточуючого середовища і виховання, але й іншими, практично не підвладними нам факторами. Тому дитяча обдарованість предстає перед нами як висновок важко передбачувальної взаємодії факторів генотипів і середовища

Поняття «обдарованість»

Найбільш вдалим слід вважати визначення обдарованості, запропоноване К.К.Платоновим. «Обдарованість – це генетично обумовленний компонент здібностей,що розвивається у відповідній діяльності чи деградує у випадку її відсутності)

 Словосполученням « обдаровані діти» ми визнаємо можливість існування особливої групи дітей, які якісно відрізняються від ровесників. А от словосполученням «дитяча обдарованість» ми підкреслюємо, що здатність до мислення, творчості, навчанню представ перед нами не як виключення,  а як потенціал.

  Відповідно перед дорослими, батьками та педагогами, виникає завдання створення системи виховання і навчання обдарованих та талановитих дітей, створення моделей поведінки і впровадження  практичних кроків, спрямованих на розвиток потенціалу кожної дитини.

·         Точки зору «Кого вважати обдарованим»?

Хоча відповідь на це питання дає теорія обдарованості проте в житті і в педагогічній практиці все складніше. Тому що уявлення про концепцію обдарованності у педагогів різне, і тому, що існують культурно- освітні традиції, які змінюються не так швидко, як розробляються теорії.

·         Різні підходи в науці

М.А.Холодная стверджує,що таких категорій повинно бути 6: ''кмітливі'', ''блискучі учні'', ''креативи'', ''компетентні'', ''талановиті'', ''мудрі''.

Відомий спеціаліст в галузі дитячої обдарованості Н.С.Лейтес, виділяє 3 категорії дітей, яких прийнято називати обдарованими

-діти з високим рівнем ''АQ'';

- діти, які досягли видатних успіхів в будь-якому виді діяльності;

-діти з високим рівнем креативності

 Реально прийнято виділяти 3 категорії , визначені Лей тесом, і ще одну,не визначену ним- це академічну обдарованість.

·         Види обдарованості

·          

Диференціюють:

-          психомоторна обдарованість: тісно пов’язану зі швидкістю,точністю, спритністю рухів,кін естетичністю(моторна і зорово моторна координація). (Стандартизовані тести на перцептивно- руховий розвиток дозволяють оцінити параметри моторного розвитку: темп, ритм, координацію,швидкість реакцій).

-          Інтелектуальна обдарованість:високий рівень інтелектуального розвитку. (В основному використовують різні тести, спрямовані на вимір інтелекту ).

-          Творча обдарованість: визначається тими теоретичними конструкціями. На яких базується  саме розуміння творчості.

-          Академічна обдарованість:визначається успішністю навчання.(Використовують стандартні тести досягнення), соціальну і духовну обдарованість).

-          Соціальна обдарованість: розглядається як складне явище, яке в багатьох випадках визначаеться успішністю у спілкуванні.(Використовуються стандартизовані методи оцінки рівня і особливостей соціального розвитку: шкали соціальної компетенції, шкал соціальної зрілості,тести на виявлення лідерських якостей)

-          Духовна обдарованість:пов’язана з високми моральними якостями, альтруїзмом.(Використовуються діагностичні методики, спрямовані на оцінку морального рівня розвитку).

Психологйельського університету Роберт Стенберг пропонує ще один вид обдарованості, яка не розглядається школою:

- практична одаренность:Знання своїх сильних і слабких сторін і здатність використовувати ці знання

Діагностика обдарованості

В педагогічній психології проблема діагностики обдарованості традиційно розглядається на двох рівнях: теоретичному (визначення концепції обдарованості,питання  про те,кого і по яких категоріях можна віднести до обдарованих) і методичному –психометричному (стандартизовані методики,розроблені Стенфорд Бине,Дж. Гауеном,Векслером, Амтхауером тощо).

Основні вимоги до діагностики

-          Комплексний підхід

-          Всебічне обстеження

-          Довготривале вивчення

-          Вивчення потенційних можливостей («зона найближчого розвитку»)

Портрет обдарованої дитини

Визначення на рівні спостереження

1. Сильно розвинуте почуття справедливості
2. Висока вимогливість до себе і до людей
3. Відгукуються на правду, гармонію
4. Яскрава уява( не бачать межі іж фантазією і реальністю)
5. Почуття гумору
6. Емоційно залежні
7. Емоційно не сбалансовані
8. Притаманні страхи, перебільшення
9. Егоцентризм під час пояснення подій (однобічне сприйняття)

                  1.      Худий,

2.      маленький,

3.       блідий

4.      Високий,

5.      міцний,

6.      красивий

7.      високий енергетичний рівень

8.      низька тривалість сну

Розвиває ті моделі поведінки, які приносять бажаний результат

1. Схильний командувати ровесниками(в іншому випадку скучає)
2.  Підвищена чутливість. Спричинює:

-          Вразливий. Все сприймає, на все реагує.

-          Ранимість.

-          Притаманне почуття провини, навіть, коли не не винен.

-          Гостро сприймає критику

-          Різко реагує навіть на малозначиму подію

-          Імпульсивність

4. Постійно в стрессі « Людина, сприймання якої хронічно  випереджує її можливості , завжди –знаходиться в стрессі»Лета Холмінзгоут
5. Постійне бажання виправити несправедливість суспільства
6. Наполегливість в області знань.
7. Перфекціонізм-бажання довести справу до досконалості
8. Судження по дорослим міркам
9. Нетерплачий

Талант потребує турботи

Самосприйняття

Батькам важно, щоб дитина робила відкриття власної унікальності без емоційних і соціальних негативних наслідків. Важливо своєчасно знайти  слушний момент,  правильні слова і приклади для дитини. Така комунікація здійснюєься не тільки за допомогою мовного спілкування, але й висловлюється в реакціях і відношенні до дитини.Процес пізнання  впливає на весь спектр сприйняття і досвіду.

Слово-важливий, але не головний ричаг. НЕ тільки бесіда, але й власний приклад дорослих впливає на розуміння дитиною системи цінностей, того, чого чекають від неї.Психологи стверджують,що людина в будь-якому віці людина продовжує розвивати  моделі поведінки, які приность бажаний ефект,і навпаки полишають ті, які такого ефекту не приносять. Батькам слід запитати себе : «Що ябачу і що ціную в своїй дитині і як мені показати їй це?»