Середньовічну літературу народи Європи умовно поділяють на три періоди:

І. Раннє Середньовіччя (III—X ст.).

ІІ. Зріле (високе) Середньовіччя (X—XIV ст.).

III. Пізнє Середньовіччя (XIV—XV ст.).

В середні віки з’являється  КУЛЬТ КНИГИ. Антична культура - це культура усного слова. Фігура людини, яка схилилася над книгою, сприймалася як фігура раба-переписувача. Символ античності - оратор, який проголошує свою промову стоячи, він вільно говорить, тому це красива людина. Середні віки - це релігія книги. Її читають, слухають, переписують, зберігають Переписування книг - це дуже поважне заняття. Багато святих зображуються з книжкою в руках.

«Золотою сторінкою» сві­тової літератури в період Середньовіччя стала творчість митців Сходу, яка подарувала світові плеяду енциклопедично освічених, усебічно розвинених велетнів думки: філософа і лікаря Авіценну, астронома й математика Абу-Рейхана Мухаммеда Біруні, філософа, математика, поета Омара Хайяма. Найголовніше, що їх об’єднує, — це палка зацікавленість людиною: її життям, почуттями, проблемами, знаннями, духовними пошуками.