ТЕМА №13

Гомер. Міфологічна основа гомерівського епосу.

Гуманістичний зміст поеми «Іліада»(огляд)

 

 

 

 Гоме́р (раніше також Оми́р[2]дав.-гр. Ὅμηρος) — легендарний давньогрецький поет, якого вважають автором «Іліади» та «Одіссеї», двох славетних грецьких епічних поем, що започаткували європейську літературу. 

 

 

ГОМЕРІВСЬКІ ПИТАННЯ

 

1.Донині ім'я поета викликає різні гіпотези, аж до тлумачення його значення як «сліпець»«боян» тощо

2.Про самого Гомера та про його життя немає жодних достовірних свідчень або принаймні доказів, що авторство поем належить одній людині, а не групі людей

3.Батьківщина Гомера, як і його вік, також становить предмет суперечки. Звичайно наводяться сім міст, які вважали його своїм громадянином.(Сучасні дослідники схильні відносити його діяльність до VIII або навіть VII століття до н. е., зазначаючи як основне місце його перебування острів Хіос або який-небудь інший регіон Іонії, )

 

 

Сукупність проблем, пов'язаних із з'ясуванням виникнення гомерівських поем, відношення до авторства Гомера, їх подальшого формування і взаємин — становить зміст, так званого, «Гомерівського питання».

 

 

 

Іліа́да (дав.-гр. ἸλιάςМФА[iːliás]) — кіклічна поема, що налічує 24 пісні, які складаються з 15693 віршів. Авторство приписують Гомеру. Ця поема є найдавнішою зі збережених пам'яток грецької літератури. «Іліада» є переробкою й об'єднанням численних переказів Стародавньої Греції про подвиги давніх героїв.

Разом з «Одіссеєю» має 8-й номер у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік[1].

Описано події десятого року облоги Трої (Іліона) об'єднаним військом грецьких вождів. Сказання про попередні події (викрадення Єлени Парісом, виступ греків (ахейців) під верховним начальством Агамемнона), постаті головних вождів (АгамемнонМенелайАхіллОдісейНесторДіомедАяксІдоменей та ін., троянський цар Пріам, його сини ГекторПаріс і т. д.), так само, як і результат війни (загибель Трої), заздалегідь в Іліаді є відомими. Іліада охоплює лише незначний проміжок часу — епізод з історії облоги Трої.

«Впізнай героя»(за міфами Троянського циклу)

1)    Ця богиня отримала золоте яблуко…(Афродіта)

2)    Жінка, через яку почалася Троянська війна…(Єлена)

3)    Вона пророкувала загибель Трої… (Кассандра)

4)    Богині, котрі допомагали ахейцям…(Гера і Афіна)

5)    Юнак, що вручив яблуко «Найвродливішій»…(Паріс)

6)    Ватажок війська ахейців…(Агамемнон)

7)    Вразливе місце Ахілла…(пята)

8)    Богиня чвар та розбрату…(Еріда)

9)    Цар Спарти, чоловік Єлени…(Менелай)

10)Придумав Троянського коня…(Одіссей)

11)Кращий друг Ахілла…(Патрокл)

 

12)Ватажок війська троянців…(Гектор) 

 

 

 

УВАЖНО ПРОЧИТАТИ  ПІСНЮ 24 "ВИКУП ГЕКТОРОВОГО ТІЛА"

 

вміти аналізувати

Сюжет[ред. | ред. код]

Перші рядки Іліади

СЮЖЕТ

Гомерівська Іліада побудована на Троянському циклі міфів, що розповідає про десятирічну війну між захисниками міста Трої (або Іліона) і греками. Події спочатку відбуваються на Олімпі, потім же - на землі. Події Троянського циклу міфів добре відомі всім грекам, тому Гомер на них лише натякає у своїй поемі. Сама ж «Іліада» розповідає тільки про один епізод десятого року війни під Троєю, що тривав 53 дні — гнів наймогутнішого героя ахейського війська Ахілла.

Розповідь починається з того, що греки під верховним командуванням Агамемнона десятий рік поспіль тримають Трою в облозі після того, як була викрадена Єлена, дружина спартанського царя Менелая, троянським царевичем Парісом, сином царя Пріама. Під час розорення сусідніх областей була захоплена в полон дочка Хріса, жерця бога Аполлона, і віддана на відкуп Агамемнону.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Книга 22. Зрештою, троянці тікають до міста. На полі бою залишається один Гектор, який бажає, незважаючи на переконання близьких, воювати із супротивником, але з наближенням Ахілла його охоплює страх, і він тікає. Зевс зважує на терезах жеребки Ахілла й Гектора. Жереб Гектора падає, заступник Аполлон залишає його. За підступно намовою Афіни Гектор, нарешті, приймає бій з Ахіллом і в цьому бою гине. Плач батька Пріама, матері Гекуби та дружини Андромахи про Гектора завершують книгу.

Книга 23. Душа Патрокла являється Ахіллу й вимагає якнайшвидшого поховання. Похорон та опис змагань, влаштованих Ахіллом на знак вшанування пам'яті героя, також яскраво змальовані.

Книга 24. Ахілл щоденно прив'язує тіло Гектора до колісниці і волочить навколо могили Патрокла. Одного разу вночі до нього з волі Зевса приходить Пріам із викупом і благає повернути тіло сина для поховання, Ахілл погоджується. Плачем за Гектором та його похованням завершується остання книга.

 

 

ТЕМА

 

 

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

 

АХІЛЛА І ГЕКТОРА

 

АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ

 

           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Історична основа – Троянська війна

Міфологічна основа – міфи троянського циклу

Жанр – епічна поема

Тема: гнів Ахілла, та його наслідки Ідея: осуд війни, оспівування героїзму, миру, материнської та батьківської любові

 

Композиція: 15 693 рядки «Іліади» розбито античними вченими на 24 пісні — за числом літер грецького алфавіту. Події відбуваються на 10 році війни протягом 50 днів

Схема сюжету. Зустріч жреця Хріса і Агамемнона – народні збори греків – суперечка Ахілла і Агамемнона – образа Ахілла і відмова брати участь у війні – наступ троянців і загроза поразки греків – смерть Патрокла від руки Гектора – щит Ахілла – прощання Гектора і Андромахи – двобій Ахілла і Гектора – смерть Гектора – похорони Патрокла – зустріч Пріама і Ахілла – похорон Гектора Особливості стилю. • Докладна, повільна оповідь (“епічний спокій”). • «Гомерівський каталог» (детальний опис подій, предметів, речей). •“Епічний об’єктивізм» (неупереджене, об’єктивне ставлення до подій і героїв твору). • Постійні епітети, гіперболи, порівняння, повтори Віршовий розмір – гекзаметр

 

Висновок:

Поема уславлює доблесть, героїзм, силу розуму, стійкість у випробуваннях долі. І якщо до цього долучаються трагічні думки про короткочасність людського життя, то усвідомлення неминучого породжує в людини лише бажання залишити по собі славну пам’ять.

 

Сюжет “Іліади”  В «Іліаді» розповідається лише про один епізод Троянської війни, який відбувся на десятому році битви, — про гнів Ахілла та його наслідки. Ахілл розгнівався на царя Агамемнона, вождя походу еллінських племен проти іонійської Трої. Жрець бога Аполлона Хріс прийшов до табору греків, щоб звільнити свою дочку Хрісеїду, полонянку Агамемнона. Але цар прогнав Хріса, і Аполлон за те насилає на греків моровицю. Ахілл намагається врятувати військо і вимагає від Агамемнона повернути Хрісеїду жрецю. Той нарешті погодився, однак заради помсти відбирає в Ахілла його полонянку Брісеїду. Розгніваний Ахілл відмовляється брати участь у війні. Його матір, богиня Фетіда, просить Зевса покарати ахейців. Зевс насилає на них численні поразки.

 

д/зПЕРЕКАЗАТИ ЗМІСТ

Ахілл, уболіваючи за ахейців, дозволяє своєму другові Патроклу взяти свою зброю і відігнати від грецьких кораблів троянське військо. Але Патрокл гине від руки Гектора. Смерть друга надзвичайно вразила Ахілла. Він забуває про свій гнів і вступає в бій. Ахілл поборов чимало троянців, у тому числі й Гектора, тіло якого у помсті за друга не віддає троянцям. Він глумиться над тілом Гектора: волочить його по землі навколо могили друга, не дозволяючи поховати ворога. Старий батько Гектора, Пріам, приходить до табору ахейців і на колінах просить Ахілла віддати йому тіло сина. Сльози й волання батька вразили серце Ахілла, і він віддає тіло. На прохання Пріама Ахілл на одинадцять днів припиняє війну, щоб троянці могли належним чином поховати Гектора, віддати йому належну шану. За віруваннями давніх греків, душа померлого не допускалася в царство тіней, доки його тіло не було гідно поховане. На цьому «Іліада» завершується.

 

 

д/з ХАРАКТЕРИСТИКА ГЕРОЇВ

 

 

 

ПІДСУМОК УРОКУ

Фрагмент твору

Рефлексія

(мої міркування)

«…Батько безсмертних богів, терези золоті натягнувши,

Кинув на шальки два жереби

довгопечальної смерті –

Гектора, коней баских упокірника, й другий – Ахілла,

І посередині взяв…»

1.Отже,як Гомер, так і давні греки, вірять, що все на світі залежить від волі безсмертних богів, саме вони вирішують хто має загинути на війні і коли вона має закінчитися…

«…Не пощастить йому більше від нас ухилятись,Не допоможе і Феб дальносяжний, хоч як би старавсяЙ повзав би в Зевса в ногах,…Тож зупинись на часину й спочинь!А сама я подамся

До Пріаміда й схилю його вийти на бій із тобою!»

Так говорила Афіна, і радо Ахілл їй  скорився.»

2. Ахілл.  Афіна будь-що хоче допомогти ахейцям завоювати Трою і не гребує навіть хитрістю і обманом. До речі, Ахілл радо погоджується прийняти допомогу богині – це означає, що він не зовсім чесно має перемогти ворога.

«Весь знемагаючи, Гектор одрік

йому шоломосяйний:«Задля твоєї душі, і колін, і батьків твоїх рідних,Псам, я благаю, не кидай мене під човнами ахеїв,

Матимеш золота й міді за це ти від мене багато; Щедрі дарунки мій батечко дасть тобі й мати шановна,Тільки верни моє тіло додому…»

3.Гектор. Звичайно, Гектор не боїться смерті. Та він розуміє, що вона принесе страждання батькові та дружині. Троянець готовий на будь-які жертви заради того, щоб земля  була вільна , а рідні поховали його, як велять звичаї предків.

«На землю тоді Пріам з колісниці

зіскочивІ, візника залишивши Ідея на місці, щоб бистрих

Коней і мулів стеріг, подався їздець староденний Прямо додому, де Зевсові любий  Ахілл мав оселю.»

4. цар Пріам йде на все заради того, щоб ще хоч раз побачити свого сина та поховати його за звичаями предків. Ми бачимо приклад того, що батьківська любов сильніша понад усі небезпеки.

«Син твій, старче, померлий до тебе вернувсь,Як велів ти, - Вже він на марах лежить. На світанку його ти побачиш І повезеш. А зараз пора про вечерю згадати…»

 

 Ахілл дослухався до благань царя Пріама, який ризикує своїм життям, забуває про почуття власної гідності перед ворогом-вбивцею власного  сина. Ахеєць відчув біль, жаль, співчуття до старого та зрозумів їхню спільну трагедію, викликану війною.

«Рано ти, мужу мій любий пішов із життя і вдовою

В домі мене залишаєш. Тож син наш-мале ще дитятко,

Що породили його ми, бездольні, -квітучого віку

Не досягне він, гадаю. Раніш-бо наш город дощенду

Буде зруйновано…»

5. Андромаха. Вважається, що обовязок дружини – бути вірною своєму обранцеві до кінця життя. Такою є в поемі Гомера Андромаха. Вона оплакує смерть свого коханого, тужить з приводу цього та передчуває загибель Трої…

 

 

Д\З

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ (усно)

Відповідь на запитання 

Чи почалася б Троянська війна, якщо б Паріс віддав

золоте яблуко Гері або Афіні?

 

Наприклад;так.

Троянська війна почалася б неодмінно

АРГУМЕНТИ

1.      Тому що цього хотіли боги – адже світ людей був переповнений смертними

2.      Троя – місто, яке вже давно мріяли завоювати задля збагачення

 

3.      Так провіщала Кассандра, а її віщування збувалися, незважаючи на недовіру людей

 

Отже, скоріш за все, Троянська війна була б неминучою. Адже боги не піклуються про людей, їх більше цікавлять свої забаганки. Вони прагнуть знищити як можна більше смертних, котрі залежать від «терезів долі». На догоду безжальним олімпійцям люди страждають і гинуть у вирі війни. Та, незважаючи на це, Гомер засуджує жорстокість, співчуває людському горю, поважає подвиги та героїзм

 

СКЛАСТИ СЕНКАН

 

1)    Сенкани

а) Ахілл

сильний, безстрашний

наздоганяє, бється, перемагає

вбиває ватажка троянців

Месник

б) Пріам

благородний, сивочолий

страждає, вимагає, благає

готовий на все заради сина

Сильний духом

в) Андромаха

вірна, розумна

кохає, співчуває, сподівається

плаче над тілом чоловіка

Біль втрати

г) Паріс

благородний, легковажний

закохується, освідчується, страждає

викрадає прекрасну Єлену

 

Спричинив війну

ВЕЛИКА МЕТА ОСВІТИ-

ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ ЗНАННЯ.

А Й ДІЇ"

Герберт Спенсер

"Світова література -

мистецтво само-

вираження

за допомогою слова "

Акутагова Рюноске


"Читають всі, але далеко не всі вміють читати"

                 Ф.Варан

"Коли з'єдналися любов

і майстерність,

можна чекати шедевра. "

Джон Рескін